«Впровадження в роботу інтерактивних технологій для підвищення рівня знань учнів»

«Впровадження в роботу інтерактивних технологій для підвищення рівня знань учнів»

                                                              Підготувала:

                                                              вчитель початкових класів

                                                              Романюк Галина Адамівна

План

І. Вступ

    Історія виникнення інтерактивних технологій навчання.

ІІ. Основна частина

1.     Загальне поняття про інтерактивні технології навчання.

2.     Суть інтерактивного навчання.

3.     Сучасні підходи до технології та структури уроків.

4.     Структура і методика інтерактивного навчання.

5.     Інтерактивні технології – технології співпраці.

6.     Інтерактивні технології на уроках.

7.     Використання інтерактивних методів на уроках (з досвіду роботи).

ІІІ. Підсумок

     Значення інтерактивних технологій навчання.

    

                                                 

Вступ

                                                                       «Те, що я чую, я забуваю,

          те, що я бачу, я трохи пам’ятаю,

          те, що я роблю, я розумію.

          Коли я передаю знання іншим,

          Я стаю майстром»

                               Конфуцій

Наша школа переживає нині складний і водночас цікавий період реформування. Відповідно до Закону України «Про загальну

середню освіту», «Концепції загальної середньої освіти». Державного стандарту початкової загальної освіти в сучасній початковій школі відбувається системне оновлення змісту та перехід на нову структуру навчання.

Перед нами постає завдання забезпечити всебічний розвиток  особистості учня. Реалізація цього завдання може здійснюватися лише за умови якомога активнішого включення у навчально-виховний процес кожного учня. Проблемі активної взаємодії учителя з учнем приділяли велику увагу такі педагоги, як Я.А. Коменський, К.Д.Ушинський, Д. Локк, Г. Ващенко. Багато цікавого і корисного у вирішенні цієї проблемні можемо відшукати у працях педагогів-практиків В.О. Сухомлинського, Ш.О. Амонашвілі, О.Я.Савченко.

В останні десятиріччя методи, спрямовані на збільшення комунікативної активності між учасниками спілкування, або їхньої взаємодії, стали а педагогічній науці більше відомими під назвою інтерактивних.

Загальне поняття про інтерактивні технології

Інтерактивні технології можна представити як різновид активних методів навчання. Але ми виділяємо їх в окремий розділ, щоб підкреслити важливу роль цих технологій у сучасній освіті. Суть інтерактивних технологій у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це співнавчання (колективне, кооперативне навчання, навчання у співпраці), в якому і вчитель, і учні є суб"єктами. Учитель виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів. ITH найбільше відповідають особистісно зорієнтованому підходу до навчання. В процесі застосування інтерактивних технологій, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри. Тому ITH найбільше сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню особистих цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.

·        Інтерактивні технології дозволяють забезпечити глибину вивчення змісту. Учні освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінку). При цьому відсоток учнів, які засвоїли знання, досить високий (понад 50 %).

·        Змінюється роль учнів. Вона активна: учні приймають важливі рішення щодо процесу навчання.

·        Змінюється основа де джерело мотивації навчання. Воно стає внутрішнім, це інтерес самого учня.

·        Значно підвищується роль особистості педагога. Педагог більше розкривається перед учнями, виступає як лідер, організатор.

·         Засвоєння незначного обсягу інформації потребує значного часу.

·         Кожна інтерактивна технологія потребує попереднього розгляду і навчання учнів процедури. Викладач має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом і ходом навчання. Результати роботи учнів менш передбачувані. Дисципліна учнів на інтерактивному уроці може бути проблемою для вчителя.

·        Практично відсутні методичні розробки та література з інтерактивних технологій.

Як правило, сучасна система навчання вимагає від учителя охоплення великого обсягу інформації, вона орієнтована на рівні "знання" й "розуміння". Це підштовхує педагога на використання в основному пасивних методів навчання. В середньовіччі використання пасивних методик було виправдане. Учитель мав можливість передати весь обсяг відомої на той час інформації з будь-якого предмета своєму учневі. У сучасному світі ситуація кардинально змінилася. Неможливо одній людині знати все, навіть у якійсь вузькій царині знання. До того ж, як відомо, численні факти добре запам"ятовують  комп"ютери. Учні ж повинні мати цілком інші навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї та концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, трактувати її та застосовувати в конкретних умовах, формулювати і відстоювати особисту думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології.

Інтерактивні технології потребують певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготування, як учням, так і педагогові.

Використання інтерактивних технологій - не самоціль. Це лише засіб для досягнення такої атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню й доброзичливості, дає можливість дійсно реалізувати особистісно орієнтоване навчання.

Для ефективного застосування інтерактивних технологій, зокрема, для того, щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його вивчити (а не перетворити технології на безглузді "ігри заради самих ігор"), педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:

Ø дати завдання учням для попереднього підготування: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;

Ø  відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням "ключ" до освоєння теми;

Ø під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли серйозно, а не механічно або "граючись" виконали його;

Ø на одному занятті можна використовувати одну-дві інтерактивні вправи, а не їх калейдоскоп;

Ø дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема, акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;

Ø проводити швидкі опитування, самостійні домашні робот из різноманітних матеріалів теми, які не Були пов"язані з інтерактивними завданнями.

Для зміцнення контролю над ходом процесу навчання за умов використання інтерактивних технологій викладач повинен попередньо добре підготуватися:

-      глибоко вивчити та продумати матеріал, у тому числі додатковий, наприклад, різноманітні тести, зразки документів, приклади, завдання для групп тощо;

-    старанно планувати і розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати запитання і можливі відповіді;

-     мотивувати учнів до вивчення щляхом добору найбільш цікавих для учнів випадків, проблем; оголошувати очікувані результати заняття й критерії оцінки роботи учнів;

-         передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії; цьому, зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.  Передбачається, що оцінювання навчальних досягнень учнів за умов застосування інтерактивних технологій відбуватиметься у формі схвалювання будь-яких, навіть щонайменших успіхів та зусиль учнів. Коментарі щодо учнівських дій, навіть такі, що містять критику, мають починатися з позитивних зауважень. Коригування неточних, неправильних відповідей та дій можливе лише у формі пропозицій діяти інакше. Передусім необхідно дати право самому учневі переглянути свій початковий варіант дій.

Методика перевірки навчальних досягнень учнів має відповідати меті та методиці викладання предмета. Якщо для перевірки знань існують традиційні способи оцінювання, то перевірка навичок потребує набагато більше часу, а переконатися у виховному ефекті навчання безпосередньо на уроці взагалі майже неможливо. Цінності, особисте ставлення проявлятимуться в реальному житті; завдання ж учителя - дати учням можливість висловлювати й захищати особисту думку в будь-яких навчальних ситуаціях у класі та поза школою.

Оцінюючи результати інтерактивного навчання, необхідно враховувати такі умови;

-   тримати баланс перевірки знань, навичок, виявлення ставлення учнів;

-   використовувати традиційні та інтерактивні технології оцінювання;

-         застосовувати групове, змагальне та індивідуальне оцінювання, самооцінку та взаємооцінку учнів;

-   обов'язковим є обговорення критеріїв оцінювання з учнями;

-     необхідно враховувати досягнення класу та індивідуальний прогрес учнів.

Суть інтерактивного навчання

1.     Навчальний процес відбувається за умови постійної взаємодії діалогу учнів, об'єднаних в малі групи.

2.     Інтерактивне навчання виключає як домінування одного учасника над іншими, так і домінування одної думки над іншою.

3.     Попід час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими дітьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

4.     Учні і вчителі є рівноправними суб'єктами навчання.

5.     Під час інтерактивного навчання кожен учень систематично бере участь в навчанні інших. На цій основі збільшується відсоток засвоєння учнями знань.

6.     Інтерактивне навчання впливає не лише на підвищення рівня знань, але й на почуття, силу волі, позивну дію і зацікавлення учнів навчанням.

7.     Позитивна взаємозалежність роботи учнів. Члени групи мають розуміти, що один не може бути успішним, якщо не будуть успішними всі члени групи. Група або "потоне" або "випливе", але тільки разом.

8. Повинен бути елемент індивідуальної і групової підзвітності.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ТИПОЛОГІЇ ТА СТРУКТУРИ УРОКІВ

Жоден з уроків, навіть проведених одним і тим самим учителем із використанням однакових тех­нологій, методів, прийомів та засобів навчання, не повністю відтворюватиме будь-який інший. Проте говорити про уроки, а тим більше про уроки інно­ваційні, неможливо, не поділивши їх на групи за певними ознаками.

У сучасній дидактиці існує кілька підходів до класифікації уроків: за дидактичною метою, за метою організації пізнавальної діяльності, за основними етапами навчального процесу, за методами навчання, за способами організації навчальної діяльності учнів.

   Дидактична мета є найважливішою складо­вою, пусковим моментом процесу навчання, тому класифікація за цією ознакою наближена до реаль­ного уроку. У цій класифікації розрізняють:

ü уроки вивчення нового навчального матеріалу;

ü уроки формування і вдосконалення вмінь та навичок;

ü уроки закріплення та застосування знань, умінь та навичок;

ü уроки узагальнення та систематизації знань;

ü  уроки контролю і корекції знань, умінь та навичок;

ü комбіновані уроки.

Питання вибору типу і, відповідно, структу­ри уроку (його складових елементів, кроків, що потрібно здійснити для досягнення дидактичної мети) потребує ретельного обмірковування і вра­хування таких умов: змісту навчального матеріа­лу, віку учнів, місця конкретного уроку в системі уроків із певної теми, дидактичних можливостей і функцій різних методів та навчальних технологій. Тобто спочатку вчитель визначає, що планує зро­бити, а потім — як і у який спосіб.

Уроки вивчення нового навчального матеріа­лу мають за мету опанування нового матеріалу та нових способів діяльності. Найефективніше процес засвоєння нових понять, умінь і навичок здійсню­ється учнями під час активної діяльності, зумовле­ної застосуванням учителем різноманітних методів, засобів навчання та технологій.

Уроки формування і вдосконалення вмінь та навичок присвячені розв'язанню таких дидактич­них завдань:

a)     повторення і закріплення засвоєних раніше знань із застосування вже сформованих умінь та навичок;

b)    формування нових умінь та навичок;

c)     контроль за вивченням нового навчального матеріалу і вдосконаленням знань, умінь та навичок.

Уроки закріплення та застосування знань, умінь та навичок передбачають наявність в учнів пев­ної кількості попередньо засвоєних знань, умінь та навичок, які шляхом послідовного розв'язання сприяють досягненню дидактичної мети.

Уроки узагальнення та систематизації знань спрямовані на розв'язання двох основних дидак­тичних завдань:

a)     перевірку і встановлення рівня опанування учнями основ теоретичних знань і способів пізнавальної діяльності;

b)    повторення, корекцію і глибше осмислення навчального матеріалу.

Уроки контролю та корекції знань, умінь і на­вичок призначені для:

a)     контролю за рівнем засвоєння учнями теоре­тичного матеріалу, сформованістю вмінь та навичок;

b)    корекції засвоєних учнями знань, умінь та навичок.

Структура уроку, тобто послідовність його частин і елементів, залежить передусім від мети та змісту уроку і не може будуватися стихійно. Проте не існують універсальні схеми, придатні для всіх випадків організації навчання.

СТРУКТУРА І МЕТОДИКА ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків, що складається з таких етапів:

a)     мотивація;

b)    оголошення, представлення теми та очікування навчальних результатів;

c)     надання необхідної інформації;

d)    інтерактивна вправа — центральна частина заняття;

e)     підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

При цьому можна застосовувати методику кри­тичного мислення.

1.     Групова робота — спілкування, співпраця, в групі розподіл ролей:

a)     «контролер» — контролює роботу кожного;

b)    «хронометрист» — стежить за часом;

c)     «активний слухач» — по-новому повторює ска­зане;

d)    «розпитувач» — вишукує ідеї в членів групи;

e)     «збирач» — зводить усе, що сказано до купи;

f)       «доповідач».

2.     Асоціювання — спонукає вільно думати, сти­мулює встановленню зв'язків між висунутими учнями гіпотезами.

Правила:

а)    писати все, що спадає на думку;

б)   не розмірковувати, а записувати;

в)    не перейматися через орфографію;

г)    не зупинятися, доки не вичерпано час;

            д)    відсутні ідеї — слід щось машинально малювати.

Тема повинна бути хоча б частково відомою.

3.     Для узагальнення та систематизації знань слід навчити учнів визначати головне (суть) і викла­дати це кількома словами, застосовуючи інтер­активні методи навчання.

Використання інтерактивного навчання не є само­ціллю, а лише засобом для досягнення тієї атмосфери в класі, що найкраще сприяє співробітництву, поро­зумінню і доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання.

Для ефективного застосування інтерактивно­го навчання, зокрема, для того щоб охопити весь необхідний матеріал і глибоко його вивчити (а не перетворити технології на безглузді «ігри заради самих ігор»), педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:

·        дати завдання учням для попереднього підготу­вання (прочитати, продумати, виконати само­стійні підготовчі завдання);

·        дібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, що дали б учням «ключ» до освоєння теми;

·        під час самих інтерактивних вправ дати учня: час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;

·        на одному занятті можна використовувати одні (максимум — дві) інтерактивні вправи, а не п калейдоскоп;

·         дуже важливим є проведення спокійного глибокого обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу на іншому матеріал теми, не порушеному в інтерактивній вправі;

·         проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалі теми, що не були пов'язані з інтерактивними завданнями.

Сильні й слабкі сторони пасивного та інтерактивного навчання

Критерії порівняння	Пасивна модель	Активна модель	Інтерактивна модель
1.Обсяг інформації	Значний обсяг інформації можна подати за короткий час у структурованому вигляді великій кількості учнів	Високий рівень подання інформації. Велика кількість учнів, які можуть одночасно отримувати інформацію	На вивчення невеликого обсягу інформації витрачається значний час
2.Рівень засвоєння знань та результати навчання  (знання, вміння та навички, життєва компетенція)	Як правило, орієнована на рівень знання й розуміння, розвиток уміння слухати, записувати, конспектувати значну кількість інформації та вміння відтворити її	Орієнтована на розвиток широкого спектра пізнавальних умінь і навичок . передбачає диференціацію навчання шляхом індивідуальних програм та завдань	Можливість розвитку  соціальної та громадянської компетенції учнів з усіх предметів. Розширення пізнавальних можливостей учнів, зокрема у здобуванні, аналізуванні та застосуванні інформації з різних джерел. Можливість перенесення  отриманих умінь, навичок та способів діяльності на різні предмети та позашкільне життя учнів
3.Відсоток засвоєння	Як правило невисокий	Досить високий	Як правило, високий
4.Контроль над процесом навчання	Викладач добре контролює обсяг глибину вивчення, час і хід навчання. Результати роботи учнів передбачені. Зворотний зв'язок учителя з учнями відсутній	Можливість співпраці учителя з кожним учнем окремо. Постійний зворотній зв'язок учителя з учнями	Опосередкований контроль учителя за обсягом і глибиною засвоєння знань, часом і ходом навчання.  Результати роботи тих, хто навчається, менш передбачені. Існує необхідність подальшої корекції знань, умінь та навичок учнів
5.Роль особистості педагога	Безпосередній вплив учителя (або автора навчальних матеріалів) на учнів. Особисті якості педагога залишаються в «тіні», він є «джерелом» знань	Особисті якості педагога та його професійна майстерність є однією з умов функціонування цієї моделі. Високий рівень навантаження на вчителя.	Педагог сильніше розкривається перед учнями, є організатором, консультантом, фасилікатором дискусії. Забезпечує можливості демократичного, рівноправного партнерства між учителем та учнями та в середині учнівського колективу
6.Роль учнів	Відносно пасивна; учні не приймають важливих рішень щодо процесу навчання	Відсутність взаємодії всередині учнівського колективу. Небезпека  вилучення частини учнів з навчального процесу	Учні приймають можливі рішення щодо процесу навчання, мають можливість спілкування і розвитку комунікативних умінь та навичок. Поєднання різноманітних видів діяльності учнів
7.Джерело мотивації навчання	Зовнішнє (оцінювання, педагог, батьки, суспільство)	Поєднання зовнішніх (оцінювання, педагог, батьки, суспільство)та  внутрішніх (інтерес самого учня) мотивів	Глибина внутрішня мотивація (інтерес самого учня)
8.Навчально-методичне забезпечення є спільним для всіх моделей навчання

Критерії порівняння пасивного та інтерактивного навчання (за Г. О. Сиротенко)

Критерій порівняння	Пасивне навчання	Інтерактивне навчання
1.Обсяг інформації	і За короткий проміжок часу можна опанувати  значний обсяг інформації	Невеличкий обсяг інформації потребує значного  часу
2.Глибоке вивчення змісту	Як правило, досягається на рівні знання і й розуміння	Учні засвоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінку)
3.Відсоток засвоєння	Як правило, невисокий	Як правило, високий
4.Контрольза процесом навчання	Викладач добре контролює обсяг і глибину вивчення, час і хід навчання. Результати робо­ти учнів передбачувані	Викладач має менший контроль над обсягом і і глибиною вивчення, часом і перебігом навчання. Результати роботи тих, хто навчається, є менш  передбачуваними
5.Роль особистості педагога	Особистісні якості педагога залишаються в тіні, і він є джерелом знань	Педагог сильніше розкривається перед учнями, виступає як лідер, організатор
6.Роль учнів	Пасивна: учні не приймають важливих рішень і щодо процесу навчання	Активна: учні приймають важливі рішення стосовно процесу навчання
7. Джерело мотивації навчання	Зовнішнє (оцінки, педагог, батьки, суспільство)	Внутрішнє (мотиви самого учня)

Застосування інтерактивних методів навчання

	Прийоми творчої діяльності	Інтерактивні методи	Застосування	Очікувані результати
1	Актуалізація опорних знань	«Мозковий штурм»;  «Коло ідей»	Ставляться ті запитання, відповіді, на які знає більшість учнів (пізнання нового обов'язково повинно ґрунтуватися на фак­тичних знаннях учнів)	Колективне обговорювання, і пошук рішень, вільне висловлювання думок, унаслідок чого і виникає багато ідей
2	Висування гіпотези	«Коло ідей»; «Мікрофон»; «Дерево рішень»; «Займи позицію»; Робота в парах  «Ажурна пилка»	Висування первісних здогадів (7-10); відкидання вочевидь неприпустимих і завдань (має залишатися 2-3, що є ймовірними);  здогади — робочі гіпотези, що слід обговорити.  Робочі ідеї аналізуються на науковому рівні	Створення списку загальних і ідей; чітке висловлювання своїх І думок; проведення дискусії, захист власної думки, співробітництво; слухання і висловлення І спільної думки
3	Висновок	«Пресс»; «Ток-шоу»; «Сенкан»	Висування й обгрунтування остаточної гіпотези	Чітке і стисле аргументування  власної думки
4	Рефлексія	-Які виникають почуття? -Чого ви особисто навчалися? -Чого хотіли навчатися надалі?

Інтерактивні технології - технології співпраці

Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер його соціального і духовного життя потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандатрам.

Сьогодні в освіті відчутний пріоритет загальнолюдських цінностей. Згідно з особистісно-діяльнісним підходом до організації навчального процесу в центрі його знаходиться той, хто вчиться. Формування особистості і її становлення відбувається у процесі навчання, коли дотримуються певних умов:

-         створення позитивного настрою для навчання;

-         відчуття рівного серед рівних;

-         забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей;

-        усвідомлення особистістю цінності колоктивно зроблених умовиводів;

-         можливість вільно висловити свою думку і вислухати свого товариша;

-         вчитель не є засобом "похвали і покарання", а другом, порадником, старшим товаришем.

Усім цим умовам відповідають інтерактивні технології, які відносять до інноваційних.

Перш ніж перейти до грунтовного розгляду інтерактивних навчальних технологій та інтерактивних уроків, спробуємо з"ясувати суть інтерактивного навчання та зіставити його з традиційним навчанням.

Так історично склалося, що освіта у навчальних закладах надається учням у колективах (класах), тобто існує класно-урочна форма навчання. Основна одиниця такого навчання - урок. Кожний урок будується за певною структурою і передбачає організацію навчання за різними моделями. Скористаємося підходами, запропонованими Я. Голантом ще у 60-х роках XX століття. Він виділяв активну і пасивну моделі навчання залежно від участі учнів у навчальній діяльності.

Розглянемо і порівняємо пасивну і активну та інтерактивну моделі навчання.

Учні

1. Пасивна модель навчання.

За цією моделлю учень виступає у ролі пасивного слухача. Він сприймає матеріал, який йому подає вчитель: відеофільм, текст із підручника тощо. За такої моделі використовуються методи, коли учні або дивляться, або слухають, або читають (лекція-монолог, пояснення нового матеріалу вчителем, демонстрація).

Спробуємо визначити позитивні і негативні сторони такої

моделі:

Позитивні	Негативні
—      Можна подати великий за обсягом матеріал за короткий час —      Одночасно сприймають матеріал всі слухачі —      Витрачається мало часу на розповідь або пояснення	1.   Учні пасивні, не спілкуються ні між собою, ні з учителем 2.    Не виконують ніяких Завдань 3.    Вчителю важко зрозуміти якість засвоєння поданого матеріалу. 4.    Відсутній контроль за Знаннями 5.    Як правило, невисокий відсоток засвоєння знань

Навчання за такою моделлю пасивне. Цю модель можна назвати "Монолог".

Учні

2. Активна модель навчання.

 

У цьому випадку вчитель і учень перебувають у постійному взаємозв’язку. Учень відповідає на запитання, розповідає. Вчитель дає змогу співпрацювати з кожним учнем зокрема. За такої моделі використовують активні методи навчання: бесіду, дискусію, фронтальне опитування тощо. Визначимо позитивні і негативні сторони цієї моделі:

Позитивні	Негативні
1.   Високий рівень інформації (проблемний метод) 2.   Велика кількість учнів, які одночасно можуть сприймати інформацію. 3.   Відсоток засвоєння матеріалу досить високий. 4.   Майстерність педагога відіграє велику роль в організації такого навчання. 5.   Учитель може проконтролювати надані учням знання.	1.    Учні спілкуються тільки 3 учителем. 2.     Як правило, на уроці така модель використовується тільки для Опитування. 3.     Учень перебуває у постійній напрузі - "спитає - не спитає" 4.     Учень може бути незадоволений тим, що його не запитали, не вислухали його думку.

Навчання за такою моделлю - активне. Таку модель можна назвати "діалог".

3.Інтерактивна модель навчання.

Схема цієї моделі відображає постійне спілкування з учнями, учнів з учнями. Відбувається спілкування всіх членів колективу. Під час навчання за такою моделлю використовують ділові та рольові ігри, дискусії, мозковий штурм, фронтальне опитування, круглий стіл, дебати.

Позитивні і негативні сторони моделі:

Позитивні	Негативні
1.    1. Розширюються пізнавальні можливості учня (здобуванні аналіз, застосування інформації різних джерел). 2.    2. Як правило, високий рівень засвоєння знань. 3.    3. Учитель без зусиль може проконтролювати рівень засвоєння знань учнів. 4.    4. Учитель має змогу розкриті організатор, консультант. 5.    5. Партнерство між учнями та в учнівському колективі.	1.На вивчення певної інформації потрібен значний час. 2.Необхідний інший підхід в оцінюванні знань учнів. 3.В учителя відсутній досвід такого виду організації навчання. 4.Відсутні методичні розробки уроків з різних предметів.

Подану модель можна назвати "Полілог", вона є свідченням активного навчання.

Якщо порівняти ці моделі, то можна зробити висновки про те, що за наявності певних недоліків остання модель досить ефективна.

Організація інтерактивного навчання передбачає використання дидактичних і рольових ігор, моделювання життєвих ситуацій, створення проблемної ситуації. Вирішення певних проблем відбувається переважно в груповій формі. Але не слід плутати інтерактивне навчання з груповими формами роботи, які компенсують всі недоліки фронтальної та індивідуальної роботи. Групова форма роботи передбачає навчання однією людиною групи учнів; всі групи працюють над одним завданням разом із наступним контролем результатів.

Інтерактивні технології передбачають організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають у групові, кожний член групи вносить унікальний вклад у спільні зусилля, зусилля кожного члена групи потрібні та незамінні для успіху всієї групи. Для роботи за інтерактивними технологіями вчителеві необхідно змінити свої особисті підходи до навчання, а в учнів у такому разі повністю змінюється життя в класі. Тому для роботи за даними технологіями вчителеві необхідна певна підготовка (дидактична, моральна) та учням, як і вчителеві, треба звикнути до них. Свою роботу парах, малих групах - і переходити до більш складних. Коли у вчителя й учнів з'явиться досвід подібної роботи, то уроки проходитимуть набагато легше, цікавіше, а підготовка до них не забиратиме багато часу.

Інтерактивні технології навчання О.Пометун, Л.Пироженко поділили на чотири групи: парне навчання (робота учня з учителем чи однолітком один на один), фронтальне навчання, навчання у грі, навчання у дискусії.

Кооперативна (групова) навчальна діяльність - це форма (модель) організації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування умінь. Така модель легко й ефективно поєднується із традиційними формами та методами роботи і може застосовуватися на різних етапах навчання.

Під час роботи в парах можна виконувати такі вправи: обговорити завдання, короткий текст; взяти інтерв"ю, визначити ставлення партнера до того чи іншого питання; зробити критичний аналіз роботи один одного; сформулювати підсумок теми, що вивчається тощо.

До фронтальних технологій інтерактивного навчання відносяться ті, що передбачають одночасну спільну роботу всього класу. Це - обговорення проблеми у загальному колі: "Мікрофон", "Мозковий штурм", "Навчаючи - вчуся", "Дерево рішень" та ін.

До технологій навчання у грі відносяться імітації, рольові ігри, драматизація.

Учасники навчального процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, аніж у традиційному навчанні. Учням надають максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується лише конкретними правилами гри. Учні самі обирають свою роль у грі; висуваючи припущення.

Як правило, ігрова модель навчання має 4 етапи:

-         орієнтація (введення учнів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний обсяг її перебігу);

-         підготовка до проведення гри (ознайомлення зі сценарієм, визначення ігрових завдань , ролей, орієнтовних шляхів вирішення проблеми);

-         основна частина - проведення гри;

-         обговорення.

-          

Технології навчання у дискусії - важливий засіб пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, бо дискусія - широке публічне обговорення спірного питання. Досвід використання дискусії у навчанні дає змогу сформулювати деякі головні організаційно-педагогічні підвалини, які є спільними для будь-яких різновидів дискусії:

-         проведення дискусії необхідно починати з висування конкретного дискусійного питання (тобто такого, що не має однозначної відповіді і передбачає різні варіанти розв"язання, зокрема протилежні);

-        не слід висувати питання на кшталт: хто правий, а хто помиляється в тому чи іншому питанні;

-        у центрі уваги має бути ймовірний перебіг дискусії (Що було б можливим за того чи того збігу обставин? Що могло статися, якби...? Чи були інші можливості, способи дії?);

-         всі висловлювання учнів мають стосуватися теми, що обговорюється;

-         вчитель має виправляти помилки і неточності, яких припускаються учні, та спонукати їх робити те саме;

-        усі твердження учнів мають супроводжуватись аргументацією, обгрунтуванням, для чого вчитель ставить запитання на зразок:"Які факти свідчать на користь твоєї думки?", "Як ти міркував, щоб дійти такого висновку?";

-        дискусія може вирішуватись як консенсусом, так і збереженням існуючих розбіжностей між її учасниками.

Вона сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички відстоювання своєї особистої думки, поглиблює знання з даної проблеми. Такі технології досить цікаві для сучасної школи. До них відносять: "Метод ПРЕС", "Обери позицію", "Зміни позицію", "Безперервна шкала думок", "Дискусія", "Дебати".

Інтерактивні методи на уроках

Багато вчителів уже відкрили для себе переваги інтерактивних методів, які допомагають створити атмосферу творчої невимушеності й допомагають кожній дитині виявити свої можливості.

Робота в малих групах

Робота в малих групах дозволяє учням набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу в команді. Ідеї, вироблені в групі, допомагають учасникам бути корисним одне одному. Висловлювання думок допомагає їм відчути особисті можливості та зміцнити їх.

Учитель об'єднує учнів у малі групи, розподіляє завдання між групами. Вони мають за короткий час (як правило, 3-10 хвилин) виконати це завдання та представити результати роботи своєї групи.

Більшість завдань слід опрацьовувати саме в малих групах або парах, тому що учням краще висловитися в невеличкій групі. Робота в малих групах дає змогу заощадити час уроку, бо зникає потреба вислуховувати кожну людину у великій групі.

 Коли ми починаємо роботу з малими групами:

1.    Швидко об'єднаємо учнів та учениць у малі групи, (4-6 осіб).

2.     Ознайомемо їх із ролями, які вони можуть виконувати.

•         Спікер (керівник групи):

-         зачитує завдання групи;

-         організовує порядок виконання;

-         пропонує учасникам групи висловитися по черзі;

-         заохочує групу до роботи;

-         підбиває підсумки роботи;

-         визначає доповідача.

•         Секретар:

-         веде записи результатів роботи своєї групи;

-         записи веде стисло й розбірливо;

-         як член групи, має бути готовим висловити думку групи під час підбиття підсумків або допомогти доповідачеві.

•        Посередник:

-         стежить за часом;

-         заохочує групу до роботи.

•         Доповідач:

-         чітко висловлює думку групи;

-         доповідає про результати роботи групи.

3.     Даємо кожній групі конкретне завдання та інструкцію щодо організації групової роботи:

а) можна починати висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі;

б) необхідно дотримуватись одного з правил активного слухання, коли хтось говорить, усі слухають і не перебивають. Намагатися обговорювати ідею, а не особи учнів, які висловили цю ідею;

в) утримуватися від оцінок та образ учасників групи;

г) намагатися в групі дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути

особлива думка і вона має право на існування.

4.  Даємо час на виконання групової роботи. Під час групової роботи надаємо кожній

групі потрібну допомогу.

5.  Пропонуємо групам представити результати роботи.

6.  Прокоментуємо роботу груп.

Робота в парах

Однією з форм роботи в малих групах є робота в парах. Один із варіантів проведення:

-         поставте учням питання для дискусії або гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у ситуації, дайте учням небагато часу для того, щоб продумати можливі відповіді або рішення самостійно;

-         об'єднайте учнів у пари, визначте, хто з пари починатиме висловлюватись, і попросіть їх обговорити свої ідеї одне з одним. Краще зразу визначити час на висловлювання кожного з учасників пари і спільне обговорення. Це допоможе учням від початку звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди щодо відповіді або рішення. Кожна пара обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом, що допомагає провести дискусію.

Мозковий штурм

«Мозковий штурм» - це ефективний та добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення, що широко використовується. Він

спонукає виявляти свою уяву та творчість шляхом вираження думок усіх учасників, допомагає знаходити декілька рішень щодо конкретної проблеми.

Порядок проведення:

1.       Запропонуйте учням сісти так, щоб вони почувалися зручно та невимушено.

2.       Визначте основні правила (див. нижче).

3.       Повідомте їм проблему, яку треба вирішити.

4.       Запропонуйте учасникам висловити свої ідеї.

5.       Запитуйте їх по черзі надходження. Не вносьте в ідеї ніяких коректив.

6.       Спонукайте учасників до висування нових ідей, додаючи при цьому свої особисті.

7.       Намагайтеся не допустити глузування, коментарів або висміювання яких-небудь ідей.

8.       Продовжуйте доти, доки будуть надходити нові ідеї.

9.       На закінчення обговоріть та оцініть запропоновані ідеї.

Правила проведення «мозкового штурму», які можна запропонувати учням:

1.    Під час «висування ідеї» не пропускайте жодної. Якщо ви будете судити про ідеї та оцінювати їх під час висловлювань, учасники зосередять більше уваги на захисті своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові та більш досконалі.

2.     Необхідно заохочувати всіх до висловлення якомога більшої кількості ідей. Варто заохочувати навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час «мозкового штурму» не вдається отримати багато ідей, це можна пояснити тим, що учасники піддають свої ідеї самоцензурі - двічі подумають перед тим, як висловити).

3.     Кількість ідей слід заохочувати. Врешті-решт, кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники мають змогу дати політ уяві.

4.     Спонукайте всіх учасників розвивати або змінювати ідеї інших. Об'єднання або зміна раніше висунутих ідей часто спричинює висунення нових, що перевершують попередні.

5.       У класі можна повісити такий плакат:

•        Кажіть усе, що спаде вам на думку.

•        Не обговорюйте і не критикуйте висловлювань інших.

•         Можна повторювати ідеї, запропоновані кимось іншим.

•         Розширення запропонованої ідеї заохочується.

Розв'язання проблем

Більшість дилем (тобто суперечливих питань) можна вирішувати, застосовуючи метод розв'язання проблем, що складається з кількох етапів:

-         Аналіз проблеми - що трапилося? Чому? Хто в ній задіяний? Хто може бути зацікавлений у її розв'язанні? Якої інформації мені бракує й де її можна отримати?

-         Пошук розв'язання проблеми - які способи її розв'язання? В чому їх переваги й недоліки? Які шанси і загрози вони несуть?

-         Вибір розв'язання: яке розв'язання найкраще з точки зору загальноприйнятих цінностей, наприклад справедливості, а також інших критеріїв, наприклад низьких коштів або простоти? Які труднощі можуть з'явитися в процесі його реалізації? Який вигляд матимуть наступні кроки під час запровадження його в життя? Хто може ускладнити або унеможливити його? На кого можна розраховувати як на союзників?

Стимуляційні ігри (симуляція)

Це створення вчителем ситуацій, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процеси, які відбуваються в справжньому суспільному, економічному та політичному житті. Отже, симуляції є «мініатюрною» версією реальності. Цей метод наближений до рольової гри, але він істотно відрізняється від неї, бо його мета - не представлення поведінки конкретних особистостей, а ілюстрування певних явищ і механізмів (наприклад, дії закону попиту і пропозиції, процедури ухвалення рішень в органах місцевого самоврядування чи механізм господарського росту). Отже, в симуляції не йдеться про демонстрування акторських здібностей, а про вміле і за можливості безособове відтворення даного процесу. Звичайно, треба пам'ятати, що кожна симуляція спрощує дійсність, бо інакше неможливо було б провести її на уроці.

Займи особисту позицію

Цей метод корисний під час проведення в класі дискусії на суперечливу тему. Як проблеми слід використовувати дві протилежні думки, які не мають правильної відповіді.

Мета: це корисна вступна вправа для демонстрації різних думок із досліджуваної теми; дає учням можливість висловити свою точку зору і наприкінці уроку оцінити засвоєння цієї теми.

Порядок проведення:

1.        Розмістіть плакати в протилежних кінцях кабінету. На одному з них написано «згоден», на іншому - «не згоден». (Варіанти: на плакатах можуть бути вкладені полярні позиції щодо проблеми: наприклад, «пробувати наркотики заборонено» і «пробувати наркотики дозволено всім»).

Вивісьте правила проведення вправи й обговоріть їх (викладені нижче).

2.         Попросіть учасників стати біля відповідного плаката залежно від їхньої думки щодо обговорюваної проблеми.

3.         Довільно виберіть кілька учасників і попросіть їх обґрунтувати свою позицію.

4.         Після викладу різних точок зору запитайте, чи не змінив хто-небудь з учасників своєї думки і чи не хоче перейти до іншого плаката. Вони мають обґрунтувати причини свого переходу.

5.         Попросіть учасників назвати найбільш переконливу причину протилежної сторони.

Правила проведення вправи:

1.    Говорити по черзі. Не перебивати.

2.     Одночасно говорить тільки одна особа.

3.     Не сперечайтесь одне з одним. Наводьте нові причини або ідеї.

4.     Перейти від одного плаката до іншого можна в будь-який час. Будьте готові висловити причини зміни своєї позиції.

5.     Вислухайте причини та ідеї інших. Якщо вас запитають, будьте готові відповісти, які інші причини або ідеї вам найбільше сподобалися.

Метод ПРЕС

Метод ПРЕС слід використовувати тоді, коли виникають суперечливі питання та під час проведення вправ, у яких треба зайняти визначену позицію з обговорюваної проблеми.

Мета: цей метод дає учням змогу під час уроків вибирати аргументи або висловлювати свою думку з дискусійного питання. Метод допомагає учням пояснити свої думки та сформулювати їх у виразній і стислій формі. Порядок проведення:

Роздайте матеріали, в яких зазначено чотири етапи методу ПРЕС: ПОЗИЦІЯ

Я вважаю, що_____________ (висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору)

ОБГРУНТУВАННЯ

________________________ тому, що

(наведіть причини появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції)

 ПРИКЛАД

Наприклад_______________ (наведіть факти , які демонструють ваші докази, вони зміцнять вашу позицію)

ВИСНОВКИ

 _______________________ тому____________   

(узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що необхідно робити, тобто, це заклик прийняти вашу позицію).

Поясніть механізм етапів ПРЕС-методу і дайте відповідь на можливі запитання учнів. Наведіть приклад до кожного з етапів.

Запропонуйте бажаючим спробувати цей метод до будь-якої проблеми на вибір.

Перевірте, чи розуміють учні механізм застосування методу.

Етапи можна адаптувати, пропонуючи учням наводити декілька варіантів своїх думок або прикладів.

Коли формула буде зрозуміла всім учням, починайте вправу.

Мікрофон

Метод «Мікрофон» дає змогу кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Уявіть, що у вас в руках мікрофон і саме вам потрібно висловити думку. Тому інші учні не можуть говорити, кричати з місця, оскільки право говорити має тільки той, у кого «символічний» мікрофон.

Розігрування ситуації за ролями (програвання сценки)

Мета розігрування ситуації за ролями - визначити ставлення до конкретної ситуації або проблеми, набути досвіду шляхом гри.

Рольова гра імітує реальність призначення ролей, які вам дісталися, та дає змогу діяти «як насправді». Ви можете розігрувати свої ситуації, в яких ви вже побували. Вона допомагає навчитися через досвід та почуття.

В ході рольової гри учасники «розігрують у ролях» певну проблему або ситуацію.

Імітація: учні реагують на конкретну проблему в рамках заданої програми. Хоча ці два підходи мають різноманітні характеристики, вони доповнюють один одного і мають на меті: подальший розвиток уяви і навичок критичного мислення; сприяння висловленню суджень та думок; виховання в учнів спроможності знаходити і розглядати альтернативні можливості дій; виховання співчуття до інших людей.

Порядок проведення:

1.        Якщо рольову гру використовують у навчальному процесі, то така драматична вправа потребує ретельної підготовки. Початкові вправи мають бути простими з наступним ускладненням.

2.         Не чекайте відшліфованої гри з самого початку. Дайте учням можливість провести рольову гру та імітувати історичні й сучасні ситуації. Змінюйте види діяльності.

3.         У цих стратегічних діях є чотири основні елементи: а) попереднє планування й підготовка вчителя; б) підготовка і тренінг учнів; в) активна участь класу в проведенні вправи; г) ретельне обговорення й міркування з приводу вправи.

4.          Такі вправи слід проводити в атмосфері довіри, щоб учні не почувалися ніяково. Учні мають розуміти, що реагувати можна по-різному. Практика допоможе їм більш упевнено почуватися під час проведення таких вправ.

5.         Після закінчення вправи учасники проводять ретельний і поглиблений аналіз. Не слід забувати, що, входячи в роль, ми приводимо в рух емоції, спогади, гальмування. Тому необхідно після проведення гри вивести дітей з ролей. Для цього проводять детальне обговорення ситуації. Необхідно пам'ятати про те, щоб кожен відповів на запитання:

-        Як ви почувалися в тій чи іншій ролі?

-         Що подобалося під час гри, а що — ні?

-        Як цей досвід може вплинути на ваше подальше життя?

Аналіз ситуації

Однією з форм роботи на уроках є аналіз ситуації, випадку з життя. Для розгляду певної ситуації вам необхідно звертати увагу на основні моменти:

1.    Факти: Що відбулося? Хто є учасниками справи? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими? Які є другорядними?

2.    Проблеми: Які закони, норми регулюють ситуацію? Яке питання нам треба вирішити, розв'язуючи ситуацію?

3.    Аргументи: Які аргументи можуть бути наведені (обов'язково з використанням доказів на захист кожної зі сторін справи)?

4.    Рішення: Яким буде вирішення ситуації? Чому саме так? Якими можуть бути наслідки такого рішення?

Дискусія

Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або з суперечливого питання. Для того щоб дискусія була відвертою, необхідно створити атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому в класі бажано виробити правила культури ведення дискусії.

Орієнтовні правила:

1.    Говорити по черзі, а не всім одночасно.

2.     Не перебивати того, хто говорить.

3.     Критикувати ідеї, а не особу, що їх висловила.

4.     Поважати всі висловлені думки.

5.     Не сміятися, коли хтось говорить, за винятком жартів.

6.     Не змінювати тему дискусії.

7.Намагатися заохочувати до участі в дискусії інших. У своєму класі ви можете доповнити ці правила, прийняти їх після обговорення та дотримуватися під час проведення дискусії.

Коло ідей

Мета: цей метод залучає всіх учнів до дискусії. Він добре спрацьовує, коли ставлять запитання або виступають доповідачі від малих груп. Порядок проведення:

     1.       Коли малі групи завершили своє завдання й готові представити свою

інформацію, попросіть кожну групу по черзі представити лише один аспект, який вони обговорювали. Продовжуючи за колом, запитуйте кожну групу по черзі, поки не вичерпаються всі відповіді.

2.                Це дає змогу кожній групі обмінятися всіма результатами своєї роботи, уникаючи ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інформацію.

3.               Цей метод добре спрацьовує і для створення списку ідей. Попросіть кожного подавати по одній ідеї по черзі.

4.               Цей метод ефективний для різних видів діяльності у вирішенні гострих проблем. Попросіть учнів написати свою думку або ідею на катці-індексі без імені. Вчитель збирає усі картки і складає список зазначених у них ідей на дошці або починає дискусію, користуючись інформацією з карток.

«Акваріум»

Учитель розподіляє учнів на чотири групи і пропонує їм прочитати текст підручника. Він пояснює, що ці норми будуть потрібні під час виконання наступного завдання.

Потім одна з груп сідає в центрі класу. Це необхідно, щоб відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню ця група отримує лист із ситуацією і таке завдання:

-           прочитайте вголос ситуацію;

-           обговоріть її в групі, використовуючи метод дискусії;

-           дійдіть спільного рішення за 3-4 хвилини.

Поки група займає місце, вчитель ознайомлює клас із цим завданням і нагадує правила дискусії в малих групах. Групі пропонують уголос прочитати ситуацію та обговорити її розв'язання. Всі інші учні класу мають тільки слухати, не втручаючись у хід обговорювання. На цю роботу групі дають 3-5 хвилини. Після закінчення група займає свої місця, а вчитель ставить до класу запитання:

-           Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?

-           Чи була ця думка досить аргументованою, доведеною?

Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим? На таку бесіду відводять 2-3 хвилини. Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група і обговорює наступну ситуацію.

Всі групи по черзі мають побувати в «акваріумі», і діяльність кожної з них мусить бути обговорена класом.

Наприкінці вчитель повинен прокоментувати ступінь володіння навичками дискусії в малих групах різних груп та учнів і звернути увагу на необхідність та напрямки подальшого вдосконалення таких навиків (2-3 хв). У межах «акваріуму» можна підбити підсумки уроку або за браком часу обмежитись обговоренням роботи кожної групи.

Аналіз ситуації (Са$е-метод)

При вивченні гуманітарних дисциплін зміст дея­ких понять учні засвоюють, аналізуючи певні ситу­ації, випадки з життя (правові, історичні, моральні та ін.), у яких стикаються інтереси людей, життєві погляди, позиції. Такі ситуації учні можуть ана­лізувати індивідуально, у парах, у групах або аналі­зувати спільно. Такий аналіз потребує певного підходу, алгоритму. За допомогою технології учні вчаться ставити запитання, відрізняти факти від думок, виявляти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення.

Ситуації, випадки є для учнів конкретними прикладами ідей та узагальнень, забезпечують осно­ву для високого рівня абстрагування та мислення, демонструють людські почуття та емоції, зацікав­люють учнів та захоплюють їх уяву, допомагають пов'язати навчання з досвідом реального життя, даючи можливість реального застосування знань.

Розв'язання проблем

Метою застосування такої технології є навчан­ня учнів самостійно розв'язувати проблеми та при­ймати колективне рішення.

Дерево рішень

Як варіант технології розв'язання проблем можна використати «дерево рішень», що допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень.

Технологи ситуативного моделювання

Модель навчання у грі — це побудова навчально­го процесу за допомогою включення учня у гру (пере­дусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються).

Ігрова модель навчання, крім основної дидак­тичної мети, ще й забезпечує контроль виведен­ня емоцій; надає можливість висловлювати власні думки, самовизначатися, зростати навичкам спів­робітництва в соціальному аспекті; надихає і допо­магає розвитку творчої уяви.

Розігрування ситуації за ролями («Рольова гра», «Програвання сценки», «Драматизація»)

Імітує реальність призначенням ролей учасни­цям та учасникам і наданням їм можливості діяти «нібито насправді». Кожний у рольовій грі м; чітко знати зміст та мету рольової гри взагалі.

Мета рольової гри: визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації; набути досвіду шляхом гри; допомогти навчитися через досвід та почута Рольова гра може також використовуватися для отримання конкретних навичок (наприклад, без- печної поведінки в певній ситуації тощо).

Розігрування конкретної життєвої ситуації (з ролями) допоможе учням виробити власне ставлення до неї, набути досвіду шляхом гри; сприяє розвитку уяви і навичок критичного мисленню вихованню спроможності знаходити й розглядати альтернативні дії, співчувати іншим.

Під час рольової гри учасники «розігрують у ролях» визначену проблему або ситуацію. Рольові гра потребує ретельної підготовки, початкові вправи мають бути простими з наступним ускладненням (наприклад, можна почати з читання тексті «за ролями», формулювання коротких висловлювань або відповідей від імені історичної особи, природного явища, конкретного предмета, тварини).

Симуляції, або імітаційні ігри

Імітаціями (імітаційними іграми) називають: процедури з виконанням певних простих відомих дій, що відтворюють, імітують будь-які явищ; навколишньої дійсності. Учасники імітації реагують на конкретну ситуацію в межах заданої програми чітко виконуючи інструкцію (наприклад, проводячи дослід). Як правило, учитель надає під час імітації чіткі поопераційні інструкції. Учні можуть виконувати дії індивідуально або в групах. Наприкінці певного виду діяльності всі учні отримують подібний результат, але він може різнитися залежно від індивідуальних особливостей учня, складу групи використаних ресурсів тощо. Дуже важливою про­цедурою імітації є обговорення отриманих резуль­татів діяльності та усвідомлення учнями причинною наслідкових зв'язків, які можна простежити, ана­лізуючи результати імітації у різних її учасників

Імітаційні ігри розвивають уяву та навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вміння розв'язувати проблеми.

Дерево рішень

Спрощене судове слухання (суд prose)

Поширеною технологією імітаційної (стимуля­ційної) гри є спрощені судові слухання.

Технологія спрощеного судового слухання (суд prose — «власний суд») дає можливість учням розі­грати судовий процес із конкретної справи з міні­мальною кількістю учасників. Це процес за участю трьох осіб (судді, який слухатиме обидві сторони і прийматиме рішення, обвинувачуваного й обви­нувача або їх представників).

Мета: дає можливість учням отримати спро­щене уявлення про процедуру прийняття судового рішення, узяти участь у вправі, пов'язаній з ана­лізом, критичним мисленням, прийняттям рішень.

Громадські слухання

Громадські слухання проводяться органами законодавчої влади (такими, як Верховна Рада, її комісії, інші державні органи чи комітети, місь­кі ради) з метою отримання інформації, на якій ґрунтуватимуться закони чи інші рішення, що стосуються інтересів населення. Інші слухання проводяться групами з особливими інтересами, громадськими організаціями чи об'єднаннями, щоб з'ясувати суспільну думку.

Мета: моделювання суспільного слухання за допомогою імітаційної (стимуляційної) гри дозволяє учням зрозуміти мету і порядок слухань, а також ролі й обов'язки членів державних органів, коміте­тів, комісій. Крім цього, учні набувають практично­го досвіду у визначенні й поясненні ідей, інтересів і цінностей, пов'язаних із предметом слухання.

Технології опрацювання дискусійних питань

Дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. За визначен­ням науковців, дискусія — це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Вона зна­чною мірою сприяє розвитку критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знан­ня з обговорюваної проблеми — це повністю відпо­відає завданням сучасної школи. На думку деяких фахівців, дискусія належить як до методів навчан­ня (способів роботи зі змістом навчального мате­ріалу), так і до форм організації навчання. Певна кількість науковців уважає дискусію різновидом ігрових форм занять, співробітництва, коли з обго­ворюваної проблеми ініціативно висловлюються всі учасники спільної діяльності.

У літературі існують також різні погляди щодо функцій дискусії в навчанні. Вона може бути мето­дом засвоєння знань, закріплення їх і вироблен­ня. вмінь і навичок, методом розвитку психічних функцій, творчих здібностей і особистісних якостей учнів, а також методом стимулювання і мотивації учіння.

Сучасна дидактика визнає освітню і виховну цінність дискусій, що вчать глибокого розуміння проблеми, самостійної позиції, оперування аргу­ментами, критичного мислення, зважання на думки інших, визнавання вдалих аргументів, кращого розуміння іншого; сприяють уточненню власних переконань і формуванню власного погляду на світ.

Метод «Прес»

З цієї невеличкої технології варто почати роботу над навчанням учнів дискутувати. Вона використовується під час обговорення дискусій­них питань та проведення вправ, у яких потрібно зайняти й чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється. Метод навчає учнів виробляти й формулювати аргументи, висловлюва­ти думки з дискусійного питання у виразній і сти­слій формі, переконувати інших.

Займи позицію

Цей метод корисний на початку роботи з дис­кусійними питаннями та проблемами. Його можна використовувати на початку уроку для демонстрації розмаїття поглядів на проблему, що вивчатиметь­ся, або після опанування учнями певної інформації з проблеми й усвідомлення ними можливості про­тилежних позицій щодо її розв'язання. Слід вико­ристовувати дві протилежні думки, що не мають єдиної (правильної) відповіді.

Розглядаючи протилежні позиції з дискусійної проблеми, учні;

ü дізнаються про альтернативні погляди;

ü прогнозують, які наслідки матимуть індивіду­альні позиції та політичні рішення для суспіль­ства та окремих людей;

ü на практиці використовують уміння захищати власну позицію;

ü учаться вислуховувати інших;

ü отримують додаткові знання з теми.

Зміни позицію

Така технологія є подібною до «Займи позицію». Вона також дає можливість обговорити дискусійні питання за участю всіх учнів. Метод дозволяє при­стати на думку іншої людини, розвивати навички аргументації, активного слухання тощо. Дискусія

Дискусія — це публічне обговорення якогось спірного питання. Вона є важливим засобом пі­знавальної діяльності, сприяє розвитку критичного мислення учнів, дає можливість визначити власну позицію, формує навички аргументації та відсто­ювання власної думки, поглиблює знання з обго­ворюваної проблеми.

Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу

 Це технологія структурованої дискусії, у якій беруть участь усі учні класу. Дозволяє контролювати хід дискусії, оцінювати участь кожного учня, її метою є набуття учнями навичок публічного висту­пу та дискутування, висловлення й захисту власної позиції, формування громадянської та особистої активності.

Учитель на цьому уроці є ведучим ток-шоу. Він оголошує тему дискусії та пропонує учням стислу розповідь або перегляд відеофрагментів із дослі­джуваної проблеми. Потім запрошує висловитися на запропоновану тему «запрошених» і надає слово глядачам, які можуть висловити власні думки або поставити запитання «запрошеним». «Запрошені» мають відповідати якомога лаконічніше і конкрет­ніше. Ведучий також має право ставити своє запи­тання або перервати промовця через брак часу.

Правила продуктивної праці ü Уважно читайте завдання – інструкції. ü Працюйте таким чином, щоб не заважати решті. ü Вислуховуйте думки кожного члена групи. ü Користуйтеся додатковою літературою. ü Укладайте у визначений час. ü Давайте можливість презентувати дослідження всім членам групи.

Правила роботи в парі ü Уважно прочитайте завдання, поміркуйте за порядком його виконання. ü Обміняйтеся думками з партнером. ü Говоріть по черзі не перериваючи один одного. ü Домовтесь про виконання завдання. ü Обовязково дійдіть згоди з партнером.

Правила ведення дискусії ü Починайте висловлювати за бажанням і по черзі. ü Дотримуйтесь правил активного слухання, не переривайте одне одного. ü Обговорюйте ідеї, а не учнів, які висловили цю ідею. ü Утримуйтеся від оцінення учасників групи. ü Намагайтеся дійти спільної думки. Якщо хтось із членів групи має особливу думку – вона має право на існування.

Правила роботи під час гри ü Чітко дотримуйтеся своєї ролі. ü Намагайтеся уважно слухати партнерів по грі. ü Не коментуй діяльності інших. ü Стався до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації. ü Після гри не грай ролі. ü Аналізуй ігрову ситуацію разом з усіма.

Етапи розв’язання проблеми ü Зясуйте суть проблеми та її важність. ü Обміркуйте всі можливі варіанти розв’язання проблеми. ü Проаналізуйте можливі наслідки кожного варіанта розв’язання проблеми. ü Оберіть можливий варіант розв’язання проблеми, що здається вам оптимальним. ü Якщо перший варіант розв’язання  виявився неефективним, спробуйте інший і розпочніть усе спочатку.

Правила співробітництва у групах ü Вислуховуйте та поважайте думку кожного члена групи. ü Допомагайте одне одному в групі. ü Не говоріть одночасно. ü Працюйте так, щоб не заважати іншим групам. ü Не смійтеся з чужих помилок. ü Давайте можливість усім членам групи відповідати. ü Повне взаєморозуміння – найважливіша запорука успішної роботи. ü Чесність, інтерес до справи – ключ до сворення дружної команди.

Тема: Закріплення знань про головні та другорядні члени

речення. Зв "язок слів у реченні.

Мета: закріпити поняття про головні члени речення та уявлення про другорядні члени речення, розвивати вміння встановлювати зв"язки між членами речення за допомогою питань; виховувати любов до природи рідного краю. Обладнання: підручник для 3 класу "Рідна мова", картки із завданнями.

Хід уроку

I.   Організація класу до уроку.

Ось дзвінок сигнал подав –

До роботи час настав.

От і ми часу не гаймо,

Урок свій починаймо.

II.   Актуалізація опорних знань.

Бесіда з учнями.

Художник-жовтень зачарував нас своїми кольорами. На деревах, немов пташатка, тріпочуть різнобарвні листочки, а ті, що опадають, схожі на метеликів. На каштанах сидять зелені їжачки. Частину цієї краси я принесла вам до класу в букеті.

-         У яку пору року запрошують нас листочки?

-         Як ми називаємо осінь? Чому?

-         Які професії має осінь? (Осінь - художниця. Вона розмальовує все навкруги різними кольорами.

Осінь - щира господиня. Обдаровує нас овочами та фруктами.

Осінь - учителька. Скликає дітей до школи. Вчить ведмедика будувати барліг, білочку — лаштувати собі гніздо.)

-          Сьогодні осінь із кухлика розсіває на землю дощик. Листя мокре од сліз, заплакане. Біля школи росте горобина. Подаруйте і їй чудові слова. {Діти звертаються до горобини.)

-         Давайте поговоримо з осінню. Привітайте її.

(Здрастуй, осене! Доброго дня, чарівнице!)

-         Що б ви хотіли в неї запитати? (З якими братами- місяцями ти прийшла? Чому ти іноді сумуєш? Куди ти мандруєш?)

-         Попросіть, закличте осінь. (Приходь до нас, ласкава осене! Осене, пригости нас смачними яблуками і грушками.)

III. Повторення вивченого матеріалу.

Урок продовжимо без зупинки з каліграфічної хвилинки.

Завдання. Пригадайте написання літери "о" та її з"єднання з іншими буквами.

Загадка.

У садках, гаях блукає.

Жовті шати одягає.

Золотисту стелить постіль –

Жде сестрицю білу в гості. (Осінь)

(На дошці завдання , яке діти мають каліграфічно відтворити в зошиті і дописати пропущені літери.)

Оо  оо  ос  ннн  ня  ній  осі... ій

-         Через віконце залетів пустотливий вітерець і у слові, написаному на дошці, зникли літери. Які саме? (осі...ій)

-         Чому саме ці літери? (Подовжений м"який приголосний звук позначається на письмі двома однаковими буквами.)

-         Введіть це слово у словосполучення. (Осінній день, осінній ранок, осінній ліс, осінній вечір тощо).

-         Із словосполучення складіть і запишіть речення. (Осінній ранок дихає прохолодою.)

-         Підкресліть основу речення. На які питання відповідає підмет, присудок?

IV.   Повідомлення теми і мети уроку.

V.   Закріплення вивченого про речення.

1.  Робота е групах.

-    Осінь залишила на партах для вас завдання. Перша група.

-         Вітерець пустотливий знову нашкодив. З тексту зникли розділові знаки. Розбийте текст на речення і запишіть.

Осінній парк

Чи любиш ти гуляти в осінньому парку під ногами шарудять жовті багряні листочки, а іноді трапляються і темно-коричневі каштани ще недавно парк був зелений, та пройшло літо, і осінь заграла золотистими кольорами Яка чудова пора

Друга група.

-         Вітерець розсипав слова. З поданих слів складіть речення:

до, осінь, Прийшла, беріз, золоті, їм, стрічки, Принесла, коси, в, зелені, Вплели, берези, стрічки, на, берези, Подивилося, їх, сонце, і, не, впізнало, сумують, Сміється, берези, а, сонечко.

             Третя група.

Поширити речення другорядними членами.

Прийшла осінь. Вже пожовкло листя. Подув вітерець. На узліссі росте берізка. Вітер зривав листочки. Почав накрапати дощ.

(Довідка: золота, на деревах, легенький, самотня, ніжні, дрібний.)

2.   Фізкультхвилинка.

Ми з вами гарно потрудились

 І, мабуть, трішки притомились.

Подорожуємо в осінній ліс.

Ми ходили по грибки,

Зайчика злякались.

Заховались за дубки,

Потім золоті плаття.

VI.   Розвиток зв"язного мовлення.

- Помандруємо в ліс і побачимо, що відбувається на галявині. Маленький опеньок на тоненькій ніжці зібрався з силами і вибрався з-під дубового листка. Грибочок зацікавлено зиркнув направо, потім наліво і побачив таку картину... (Діти завершують розповідь.)

VII.   Підсумок уроку.

VIII.   Диференційоване домашнє завдання.

1  група. Скласти загадку про осінь і записати її.

2  група. Записати 4 прислів"я і приказки про осінь.

3  група. Записати 4 народні прикмети про осінь.

Значення інтерактивних технологій навчання

Значення інтерактивних технологій велике. Вони дають можливість для кожної дитини створити ситуацію успіху. Постійно виділяю кожне, хоч і найменше, досягнення дитини, особливо підкреслюючи, що це результат її праці (або самостійної, або ж колективної).

Дитина має впевнитись у тому, що завдяки праці і співпраці можна досягнути успіху - для учнів початкових класів він виявляється у вигляді похвали вчителя, оцінки, а то і призу. А коли дитина, а особливо молодший школяр, почувається окриленою успіхом, вона прагне ще краще здійснювати свою діяльність, у нашому випадку - пізнавальну. Таким чином, ми не просто дамо учневі знання про щось, а й розвинемо в нього потребу працювати і співпрацювати з іншими людьми.

Тому, апробуючи нові технології, адаптуючи їх, залишаю в арсеналі ті, які сприяють розвитку інтелектуально-творчих здібностей дітей, їхньому самовияву, а отже, особистісному становленню.

І результати моєї діяльності стверджують мене у думці, підтримують мою переконаність у тому, що стратегію обрано правильно.

Література

1.Стребна О. В., Соценко А. О., Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи. X.: Видавнича група «Основа», 2005.— С. 4-7, 42-49

2.Пометун О., Пироженко О., Сучасний урок. Інте; активні технології навчання — К.: А. С. К., 2005. - С. 3-9, 21-29, 157-163.

3.Баханов К. О. Інноваційні системи, технології - моделі навчання. — Запоріжжя: Просвіта, 2000.  С. 12—19.

4.Пометун О., Пироженко 77., Інтерактивні технолої навчання: теорія, практика, досвід. — К. 2002. С. 132-135.

5.Савченко О. Я. Дидактика початкової  школи. — І Абрис, 1997. - С.

6.ФрадкіН Ф. А., Педагогічні технології в історичні перспективі // Історія педагогічних технологій. - М„ 1992. — С. 3-12.

7.Компетентніший підхід в освіті. — X.: ХОНМІБ( 2005. — С. 30-57.

8.Комар О. Інтерактивні технології — технології спі: праці // Початкова школа. — 2004.— С. 5-7.

9.Поліщук О. Шляхи формування компетентносте молодших школярів // Початкова школа. — 2005. - № 3. — С. 52-56.

10.Шевчук І., Котельникова Л., Використання інтера: тивних технологій на уроках 11 Початкова школа.-2005.—№8 — С. 33-35.