Година спілкування «ПІСНЯ РІДНОГО КРАЮ»

Година спілкування

«Пісня рідного краю»

Мета: збагачувати уявлення учнів про пісню рідного краю; довести, що пісенна скарбниця українського народу невичерпна; виховувати в дітей любов до пісні, до рідного краю.

ХІД ГОДИНИ СПІЛКУВАННЯ

— Пісенна скарбниця народу невичерпна, мов криниця. Скільки пісень народила українська земля! Та яких! Їх багато, як зірок на небі. Жоден народ світу, мабуть, не може з українськими зрівнятися у багатстві пісенного надбання. Прислухаєшся і чуєш: брязкіт шабель у запеклій січі, тупіт кінських копит, шепіт закоханих і навіть розмову орла із соколом

Народна пісня — невеликий усний віршований твір, що співається. Мати, стомлена роботою в полі, схилилась над колискою. У кутку ще трохи чадить згашена скіпка, крізь запнуте дірявою рядниною віконце сіється бліде місячне сяйво. Неспокійно ворочається в колисці дитя: не бере його сон. Певно, голодне. Із вуст матері раптом вихоплюються слово: «Ходи, сонку, в колисоньку, приспи мою дитиноньку...» Почала тихенько наспівувати й розмріялась мати: їй віриться, що піснею можна не тільки навіяти спокійний сон, а й відігнати лихо від свого дитяти.

Перш ніж навчитися говорити, маля слухає материнських або колискових пісень. Колисанки відзначаються теплотою та щирістю почуттів, лагідністю. З маминої колискової, що дзвенить, мов срібний дзвіночок, починається дорога у велике життя, любов до Батьківщини.

—  Які колискові пісні ви знаєте?

— Хто їх головні герої?

—            Чому саме котик згадується в цих піснях?

Діти виконують колискові пісні.

— А чи знаєте ви, звідки взялася пісня в Україні? Ось послухайте, я вам про це розповім.

ЛЕГЕНДА ПРО ПІСНЮ

...Якось Господь Бог вирішив наділити своїх дітей талантами. Французи дістали елегантність і красу, німці — дисципліну і лад, італійці — хист до музики. Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог з престолу й раптом побачив у кутку дівчину. Вона була вбрана у вишивану сорочку, на голові багрянів вінок із червоної калини.

—            Хто ти? Чого ти плачеш? — запитав Господь Бог.

—            Я — українка. А плачу, бо стогне моя земля від крові та пожеж. Брати мої на чужині горбатіють, вороги знущаються з сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.

—            Чому ж ти не підійшла до мене вчасно? Я всі таланти роздав. Як зарадити твоєму лихові?

І Бог вирішив подарувати найдорожче — пісню. Узяла українка дарунок і міцно притиснула його до серця. І понесла пісню в народ.

—            Після того, як дитина вчиться робити перші кроки, плескати в долоні, з нею розучують забавлянки — коротенькі пісеньки або віршики, поєднані зі своєрідними вправами.

Печу, печу хлібчик

Дітям на обідчик.

Або:

Кую, кую ніжку, піду на доріжку,

Знайду чобіточок та й на цю ніжку.

Люблять діти заклички та примовки: до дощу, до сонця, до хмар.

Іди, іди, дощику,

Зварю тобі борщику

В полив’янім горщику.

А як полюбляють українські люди обрядові пісні: щедрівки, колядки, веснянки, купальські, жнивар­ці, весільні.

Розігрування дітьми весняних закличок, веснянок.

1-а    дівчинка

Ой, Весно, Весняночко!

Іди до нас, наша паняночко.

2-а  дівчинка

Ой, Весно, Весно красная,

В зеленій хустинці.

Принеси нам, Веснонько,

Чарівні гостинці.

3-я дівчинка

Ой, Весно, Весняночко,

Де ж ти зимувала?

Чи озимую пшеничку

Теплом зігрівала?

      4-а  дівчинка

Ой Веснонько, Весно,

Як ти зимувала?

Чи красную сорочечку

 Сонечку зв’язала?

5-а  дівчинка

Ой, Веснонько, Весняночко,

Як ти зимувала?

Чи пташок з вирію

Додому відіслала?

Весна

Я три місяці в, садочку

Зимувала на кілочку.

Від морозів і вітрів

Берегла озимий хліб.

Ниточки для травки ткала,

Сорочку сонечку в’язала,

В голубі легкі пушинки

Весняні вдягла хмаринки.

Повернула всіх птахів

Із вирію у рідний дім.

1-а  дитина

Ой, Весно, Весняночко,

Днем красна.

Що ж ти в гостинець,

Люба, принесла?

Весна

На дерева — цвіту,

А на поле — жита,

Жита та пшениці,

Всякої пашниці.

А на травку — росу,

На дівчаток — красу,

На хлопчиків — сили,

Щоб росли й міцніли.

2-а  дитина

Ой, Весно, Весно,

Весно красна,

З чим прийшла до нас,

Дівко ясна?

Весна

Я прийшла до вас з теплом,

З сміхом, радістю, добром.

Пішли, пішли, діточки,

На поле-поляночку,

Водити гаївочки,

Співати весняночки.

Д і т и

Топчем, топчем ряст, ряст,

Бог здоров’я дасть, дасть.

Ведуча. Ну що, потоптали?

Діти. Потоптали.

Ведуча. Хвороби прогнали?

Діти. Прогнали.

Ведуча. Здорові всі стали?

Діти. Всі.

Ведуча. Оченята бачать?

Діти. Бачать.

Ведуча. Вушка чують?

Діти. Чують.

Веду ч а . А носики?

Діти. Гарно дихають.

В е д у ч а. А ротики?

Діти. Весело сміються.

В е д у ч а . А зубки?

Діти. Радісно кусають.

В е д у ч а . А ручки?

Діти. Гучно плескають.

В е д у ч а . А ніжки?

Діти. Дружно тупотять.

Підсумок заняття

Ми гралися, веселилися,

А тепер наші розваги скінчилися.

Співали, дівоньки, співали,

У решето пісні складали,

Та й поставили на вербі:

Де не взялися горобці,

Звалили решето додолу —

Час нам, дівоньки, додому.