Виховна година «ХЛІБ – НАЙБІЛЬШИЙ СКАРБ НА ЗЕМЛІ»

Виховна година

«Хліб – найбільший скарб на землі»

Мета. Ознайомити учнів з обрядами та звичая­ми нашого народу, де окрасою є хліб; виховувати пошану до хліборобської праці, до найдорожчого, що є в людини - хліба; виховувати почуття відповідальності та бережливе ставлення до хліба.

Обладнання. Колосся пшениці, хлібні вироби (виставка), плакати з прислів'ями.

Викладач. Добрий день, дорогі наші гості!

Добрий день, дорогі наші друзі! Запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру.

Учень.

Візьму я в руки хліб духмяний,

Він незвичайний, він святий,

Ввібрав і пісню, й працю в себе,

Цей хліб рум'яний на столі.

Йому до ніг вклонитись треба,

Він - скарб найбільший на землі.

(Грає легка музика, виходять хлопець  та дівчина в українських костюмах із хлібом і сіллю в руках та промовляють).

Дорогих гостей ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром!

Для людей відкрита хата наша біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

Учень.

Ми хлібом-сіллю друзів зустрічаєм.

Хай в світі буде більше в нас братів,

Хай в кожній хаті будуть короваї.

Щоб люд ніколи хліба не просив.

Учениця.

Ми - хліба творці,

вороги пітьми,

І, доки сонце

живить наші мири,

На рідній ниві

будемо людьми.

Ми хліборобський

рід - Івана і Марії.

Викладач. Як важ­ко прожити людині без шматочка хліба! Згадай­мо 1933 рік... Це було не стихійне лихо, а зу­мисне підготовлений го­лодомор. Становище в країні було катаст­рофічним.

Внаслідок повного виснаження організму від голоду померло 20 мільйонів чоловік. Світ мав би розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, земля перевернутися - від того, що це було на Землі. Але світ не розколовся, Земля обертається, і ми ходимо по цій землі, трудимося на землі і вирощуємо хліб. Кожен із вас знає, що головний злак на землі - пшениця. Мабуть, звідси і пішло: хліб - усьому голова. Ніхто сьо­годні не може назвати імені тієї великої людини, яка винайшла хлібопечення, того, хто змолов зерно, виготовивши борошно, а потім спік із тіста в гарячій печі запашний, духмяний коровай чи паляницю.

Учень. Довгий і нелегкий шлях від пше­ничного колоска до смачного короваю. Ще з давніх-давен наші земляки знають ціну хліба. Він ніколи не діставався легко. Шматок хліба для бідної людини був дорогоцінним скарбом. Різали хлібину ниткою, щоб не кришилась. Неда­ремно кажуть: «Найсмачніший хліб від свого мо­золя».

Учениця. Повага до хліба склалася в народі давно. В урочисті або під час знаменних подій лю­ди клали на почесне місце коровай. У давніх об­рядових піснях хліб звеличували як основу добро­буту селянина, виконавці обряду зичили господа­реві хлібних достатків.

(Учні виконують пісню про хліб).

Учень. Із давніх-давен знали, що давньо­руське слово «жито» походить від слова «жити». Є хліб -єйжиття. А ось послухайте легенду про виникнення хліба.

Учениця. «Люди почали займатися землеробством ще до того часу, як Адама і Єву Бог вигнав із раю. Вигнані із раю сім днів голо­сили напроти райських воріт, припавши до землі. Бог послав ангела сказати Адаму і Єві, щоб вони взяли землі, змоченої їх сльозами, і розсіяли її. Там, де посіяв Адам, виросла пшени­ця, де сіяла Єва - коноплі. Отак люди одержали хліб і одяг.

Учень. У віршах, оповіданнях, казках згадується хліб, і скрізь він названий «золотим». Хліб порівнюється із сонцем, із золотом, і це -справедливо.

Учениця.

Осінь брала відра золоті,

Пшениці озимі поливала

Потім сіла на людськім путі

І зернятка дітям роздавала.

не прості зернятка - золоті.

П. Воронько

Учень.

У руки беру колосок золотий,

Він сповнений слави людської,

В нім дівчини чую я голос дзвінкий,

Новатора і ланкової.

Б. Олійник

Учень.

Хто зерно сіє золоте

В землю палку, невтомну,

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.

М. Рильський

Викладач. А зараз послухайте фрагмент оповідання «Хліб і золото».

Пекли в пекарні хліб. Одна паляниця схопила­ся і покотилась дорогою. Прикотилася до воріт одного пана. Почала у двері стукати й говорити:

- Прийміть мене до себе! Усі будете ситі!..

- У нас і калачів досить! - каже пан. Хлібина покотилась далі. Докотилась вона на край села, до хати бідняка. Надворі бавили­ся діти. Побачили її, вхопили в обійми і радо понесли до хижі. Тут же діти почали її краяти ножем і їсти. З'їли майже всю, залишився тільки окраєць. А з окрайця виросла нова хлібина, і так у хаті бідного був хліб, і не було більше голоду.

Одного разу з високої гори відірвалося золото. Покотилося золото й зупинилося перед хатою бідняка. Стукає у двері й просить, щоб його при­йняли. Вийшов бідняк, подивився і каже:

- У нас тепер є що їсти. Нам тебе не треба. Покотилося золото далі й зупинилося перед палацом багача. Багач із радістю відчинив двері. З того часу діти пана почали погано вчитися в школі, панська земля перестала родити, худоби­на множитися, а слуга, що не робив - все було погано.

Не стало в пана хліба. Як не шкодував, а взяв кусень золота і поніс до бідняка, щоб поміняти на хліб. Бідняк не взяв золота, але відрізав полови­ну хлібини панові, половину залишив собі. З ок­райця у бідняка виросла нова хлібина. -З окрайця у пана хлібина не виросла...

Учень. Хліб належить до особливо шано­ваних символів українського народу. В Україні хліб-сіль на вишитому рушнику - то найвища оз­нака гостинності народу. Існує в народі повір'я, що хліб потрібно випікати у жіночі дні - середу чи п'ятницю. З давніх-давен батьки навчали дітей своїх традицій - берегти хліб.

Їжею і окрасою був хліб на свята і в обрядах. Та й тепер жодне весілля не обходиться без коро­ваю, а до нього випікають шишки й калачі.

На Великдень обов'язково випікали круглі ка­лачі - паски. Прикрашали їх різними фігурками, виробленими з тіста, - пташками, колосками, ріжками, косичками. З хлібом на вишитому руш­нику йшли навесні оглядати поле, сіяти, жати. Найкращу жницю квітчали вінком із колосків, а потім ще сплітали вінок, урочисто несли його в село до двору господарів, клали вінок на хліб, з яким господині вітали женців.

Учениця. Хліб у кожній хаті обов'язково ле­жав на столі, а біля нього клали сіль. З хлібом пов'язано багато традицій, його цінують всі наро­ди. Гарний був у давнину в Україні звичай «хлібувати» - обсипати зерном молодих, новона­роджених. Із хлібом проводили до армії. З хлібом зустрічали тих, хто повертався з війни. Хлібом поминали тих, кому не судилося повернутися. Хліб таїть у собі тепло серця і душі, тепло сонця, і ставлення до нього має бути теплим.

Учень. Хлібом могутня наша Україна. З хлібом далеко видно - на всі сторони світу. Хлібо­робський рік безперервний. Від жниварської осені хлібороб очікує весни, від засівної весни живе до наступної осені. Силу своїх рук, натхнення душі хлібороб віддає землі. Він не знає відпочинку в ду­мах про хліб. Без хліба люди - сироти, а земля -страдниця. І навпаки, земля - наше багатство, на­ша щедра годувальниця, коли вона в бережливих, добрих руках господаря.

(Звучить пісня «Молитва за Україну»).

Учениця. А зараз послухайте загадки про хліб.

*  *  *

Круглий, мов сонечко,

Щедрий, мов полечко,

На черінь посунеться

І стоїть - красується.

З печі - та на блюдо:

Їжте мене, люди,

На здоров'ячко!

(Хліб)

* *   *

В землю кидалося,

На повітрі розгулялося,

В печі гартувалося,

Запахом своїм всіх приваблює.

(Хліб)

* *  *

Ріжуть мене ножакою,

Б'ють мене ломакою;

За те мене отак гублять,

Що всі мене дуже люблять.

(Хліб)

* *  *

Не живу і не гуляю,

А сім бід знаю

І від ножа вмираю.

(Хліб)

* *  *

Мене б'ють, товчуть, ріжуть,

а я все терплю

І всім добром плачу.

(Хліб)

* *  *

Прийде до стайні без шкіри, а вертає зі шкірою.

(Хліб)

* *  *

Хвалить його кожен,

Любить його кожен,

І дня прожити

Без нього не можем.

(Хліб)

* *  *

Всім потрібний, а не кожен зробити вміє.

(Хліб)

* *  *

Ріжу, ріжу, а крові нема.

(Хліб)

* *  *

І грудкувате, і ніздрювате, і кисле, і крихке, А за все миліше.

(Хліб)

* *  *

Сюди бган, туди бган, Та ще зверху й помазан.

(Хліб, книш)

* *  *

Повен пень головень.

(Галушки)

* *  *

Ми в окропі кипіли, велику муку терпіли,

За те нас усі хвалять та не всі варять.

(Вареники)

* *  *

Химерний, маленький,

бокастий, товстенький,

Чимсь смачним напхався, в окропі купався.

У нірку впав, і пропав.

(Вареники)

* *  *

Круті береги, вода дорога, А риба без кісток.

(Млинці на сковороді)

* *  *

Били мене ціпами,

Ріжуть мене ножами.

За те мене отак рублять,

Що мене дуже люблять.

(Хліб)

* *  *

Мене ріжуть, мене б'ють, Мучать і порох труть; Безперестанку гублять. І всі мене щиро люблять.

(Хліб)

* *  *

Ріжуть мене, в'яжуть мене, б'ють нещадно, колесують. І кінець мій - ніж і зуби.

(Хліб)

* *  *

Був у воді, був і в маслі,

В нірку впав, хоп - і пропав!

(Хліб)

* *  *

Хата мною багата.

Людям брат я і друг:

І коли я вже в хаті

Буде щастя навкруг.

(Хліб)

* *  *

Такий запашний,

Такий жаданий,

Политий гарячими слізьми,

Обпікає нам, живим,

Серця в душі...

(Хліб)

* *  *

Виріс у полі, на добрій землі,

Місце найкраще знайшов на столі.

(Хліб)

* *  *

Ноги на полі, середина надворі.

Голова на столі.

(Корінь, стебло, зерно)

* *  *

Мене печуть, ріжуть

І на стіл кладуть.

(Хліб)

Викладач. Хліб... Як багато сказано цими словами. Скільки затрачено сил, щоб на столі був духмяний, святий хліб.

Живи, життя духмяним хлібом! Здоров'я і щастя вам, добрі люди, нехай завжди буде пахучий хліб на вашому столі!