Батьківські збори «АВТОРИТЕТ БАТЬКА»

Батьківські збори

«АВторитет батька»

В приміщенні, де зібрались батьки вивішені транспоранти: «(Батько - мій приклад», «Щоб раділи татусі - вчимось добре ми усі».

І.       Вступне слово вчителя.

Як видно з історії української етнопедагогіки, мати завжди була берегинею роду, а батько вважався головним вихователем в сім’ї.

До його вагомого слова прислухалися діти, особливо хлопчики, наслідували порядність, сміливість, великодушність, поміркованість, мужність, наполегливість, справедливість і працелюбство своїх татусів.

Нам належить відроджувати славні традиції українського народу і поступово робити основну ставку у вихованні не на суспільство і школу, а на сім’ю, яка за допомогою вчителів має виховувати зміну поколінь.

Сьогодні ми розпочинаємо роботу, яка має сприяти вирішенню завдання, що постало перед батьками. На сьогоднішньому засіданні «круглого столу» пропоную обговорити такі питання.

1.                 Відповідальність за виховання дітей у сім’ї.

2.                 Авторитет - необхідна умова успішного виховного впливу батьків на особистості дітей.

3.                Ставлення батьків до дітей, заохочення і покарання.

4.                 Сімейна атмосфера, педагогічний такт у сімейних стосунках. Єдність вимог дорослих до поведінки дітей у поєднанні з повагою їх особистості.

Вчитель пропонує батькам для розмірковування і подальшого обговорення думки вітчизняного педагога А. С. Макаренко з приводу батьківського авторитету.

«Наш батько і наша мати уповноважені суспільством виховувати майбутнього громадянина нашої Батьківщини, за це вони відповідають перед суспільством. На цьому й ґрунтується їх батьківська влада та їх авторитет в очах своїх дітей.

Виховання дітей починається з того віку, коли ніякі логічні докази і пред’явлення громадських прав взагалі неможливі, а тимчасом без авторитету неможливий вихователь.

Весь сенс авторитету в тому й полягає, що він не потребує ніяких доказів, що він приймається як безсумнівне право старшого, як його сила і цінність, що видно, сказати б, простим дитячим оком. Батько й мати в очах дитини повинні мати цей авторитет.

Авторитет може бути організований в кожній сім’ї, і це - навіть не буде важка справа. Авторитет і слухняність не можуть бути метою. Мета може бути тільки одна: правильне виховання.

Є багато форм фальшивого авторитету.

Авторитет придушення. Ця найбільш дика форма авторитету буває тільки в дуже некультурних батьків і останнім часом, на щастя, вимирає.

Авторитет віддалі. Особливо люблять цю форму в інтелігентських сім’ях... такий авторитет не дає ніякої користі, ... така сім’я не може бути названа розумно організованою сім’єю.

Авторитет чванства. Це особливий вид авторитету віддалі, але може, ще шкідливіший.

Авторитет педантизму. В цьому разі батьки більше уваги звертають на дітей, більше працюють, але працюють як бюрократи. Вони переконані, що діти повинні кожне батьківське слово вислуховувати з трепетом, що їхнє слово - це святощі.

Авторитет резонерства. В цьому разі батьки просто заїдають дитяче життя безконечними повчаннями та повчальними розмовами.

Авторитет любові. Це... найпоширеніша форма фальшивого авторитету. Багато батьків переконані: щоб діти слухалися, треба щоб вони любили батьків, а щоб заслужити цю любов, необхідно на кожному кроці показувати дітям свою батьківську любов. Це - дуже небезпечний вид авторитету. Він вирощує нещирих і брехливих егоїстів. І дуже часто першими жертвами такого егоїзму стають самі батьки.

Авторитет доброти. Це - найбільш нерозумна форма авторитету. В цьому випадку дитяча слухняність також організовується через дитячу любов, але вона викликається не поцілунками та ласкавими словами, а поступливістю, лагідністю, добрістю батьків.

Авторитет дружби. Досить часто діти ще не народились, а між батьками вже є договір: наші діти будуть нашими друзями. Взагалі, це, звичайно, добре. Якщо дружба досягає крайніх меж, виховання припиняється або починається протилежний бік: діти починають виховувати своїх батьків.

Авторитет підкупу - найбільш неморальна норма авторитету, коли слухняність купується подарунками та обіцянками.

Головною підставою батьківського авторитету тільки й може бути життя і робота батьків, їх громадянське обличчя, їх поведінка. Сім’я - це велика й відповідальна справа, батьки керують нею і відповідають за неї перед суспільством, перед своїм щастям і життям дітей.

Ви - не тільки громадяни. Ви - ще й батько. І батьківське ваше діло ви повинні виконувати якомога краще, і у цьому і полягає коріння вашого авторитету. І насамперед ви повинні знати, чим живе, цікавиться, що любить, чого не любить, чого хоче й чого не хоче ваша дитина. В житті дитини буває багато випадків, коли вона не знає, як слід повестися, коли вона потребує поради й допомоги. Можливо, вона сама не попросить її у вас, бо ще не вміє цього зробити, ви самі повинні прийти на допомогу. Батьківська допомога не повинна бути настирливою, надокучливою, втомливою. В деяких випадках абсолютно необхідно залишити дитині самій вибратися з труднощів, щоб вона звикла перемагати перешкоди й розв’язувати складні питання. Але завжди треба бачити, як дитина виконує цю операцію, не можна припускати, щоб вона заплуталася й дійшла до відчаю. Іноді навіть треба, Щоб дитина бачила вашу настороженість, уважність і довір’я до її сил.

Треба відрізняти справжній авторитет від авторитету фальшивого, побудованого на штучних принципах авторитету, що намагається створити слухняність всякими засобами. Справжній авторитет ґрунтується на вашій громадській діяльності, на вашому громадському почутті, на вашому знанні життя дитини, на вашій допомозі їй та на вашій відповідальності за її виховання.

         ІІ. Обговорення висновків А. С. Макаренка, співставлення їх з практикою виховної роботи в родинах, які мають в своєму складі дітей молодшого шкільного віку.

Вчитель спрямовує роботу «круглого столу» на те, щоб його учасники чітко з’ясували шляхи утвердження батьківського авторитету; в чому полягає мудрість батьківської любові; чи згідні батьки з міркуваннями педагога А. С. Макаренка з цього приводу. Батьки оцінюють традиційні стосунки між дорослими і дітьми у своїх сім’ях.

Заняття «круглого столу» має проводитись стільки часу, скільки його учасникам буде цікаво спілкуватись.

Вчителю варто подумати над тим, на які питання, хто з татусів міг би дати вичерпну відповідь і через дітей повідомити їх. Це означало б, що по проблемі засідань «круглого столу» відбулася первинна розмова в сім’ї, в родині.

Після закінчення засідання «круглого столу» з батьками можна, на розсуд вчителя, організувати такі заходи:

1.                    Організовувати виставку творчості учнів класу «Своїми руками».

2.                    Оформити монтаж «Наші татусі - будівничі незалежної України».

3.                    Конкурс-виставка «Наші зошити», «Мої перші малюнки».

4.                    Екран успішності учнів класу.

(Все це має готуватись учнями класу і матиме на них значний виховний вплив. Варто, щоб учні самі визначали, коли запросити батьків в школу, це зобов’яже кожного, підніме соціальну відповідальність за навчання як основну працю школяра).

5.                    За бажанням вчителя і учнів до зустрічі за «круглим »голом» можуть"бути написані коротенькі твори «Мій татусь». З деякими варто познайомити батьків як і з оповіданнями «Згасла радість», «Батьківська любов» (С. П. Логачевська «Дійти до кожного учня», crop. 16,18).

6.                    Добрим закінченням цієї роботи може бути літературно-музичний монтаж, або навіть концерт художньої самодіяльності класу, у фіналі якого прозвучить «Пісня про батька».

Пісня про батька

Ніжна пісня для мами знову,

Славить материнське тепло!

А про тата чомусь ні слова,

Жодної пісеньки не було.,

Приспів:     Тато може,

Тато може,

Все поладнати -

Цвях забити, прикрутити,

Пісні співати,

Тато може,

Все, як і мати.

Тільки нею, тільки нею

Не може стати!

Вдома тато усе зуміє,

Лампу вкрутить, коли пітьма,

Навіть кашу чи суп розігріє,

Якщо матусі вдома нема.

Приспів:     Тато може...

Він постелить і заколише,

Вкриє ковдрою, як зручніш.

Тільки у мами руки м’якіші,

Тільки мати цілує ніжніш.

Приспів:     Тато може...

Приємно буде батькам почути вірш у виконанні когось з учнів «Я навчаюся у тата».

Я навчаюся у тата

\

Мої руки незупинні

То у фарбі, то у глині.

Що не вміють руки нині,

Перейнять скоріш повинні

Я навчаюся у тата.

Молоток в руках тримати,

Скоро буду майструвати,

Бо навчаюся у тата.

На закінчення зустрічі з батьками рекомендуємо роздати їм ксерокопії пам’яток педагогізації і прокоментувати їх.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Діти навчаються жити від життя.

Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.

Якщо дитина живе у ворожнечі, вона вчиться агресивності.

Якщо над дитиною сміються, вона стає замкнутою.

Якщо дитина росте в докорах, вона живе з почуттям вини.

Якщо дитина росте в толерантності, вона вчиться терпимо сприймати інших.

Якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться вірити у себе.

Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.

Якщо дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою.

Якщо дитина живе у безпеці, вона вчиться вірити в людей.

Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.

Якщо дитина виховується на основі духовних цінностей, вона вчиться бути доброю людиною.

Якщо дитина живе в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Переклад з англійської.

ЗАПОВІТИ РОЗУМНОГО ВИХОВАННЯ

1.       Ніколи не займайтесь «виховною роботою» в поганому настрої.

2.       Чітко визначте, що ви хочете від дитини (і поясніть це їй), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу.

3.       Надайте дитині самостійність, не контролюйте кожен її крок.

4.       Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і розглядайте з дитиною її правильні і неправильні кроки до мети.

5.       Не пропустіть моменту, коли досягнуті перші успіхи. Відмітьте їх.

6.       Вкажіть дитині на допущену нею помилку, щоб вона осмислила.

7.       Оцінюйте вчинок, а не особистість. Сутність людини і її вчинок - різні речі.

8.       Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, дивлячись на помилку.

9.       Виховання - це наступність цілей.

10.  Вихователь (батько) повинен бути твердим, але добрим.

МЕМОРАНДУМ ВАШОЇ ДИТИНИ

•          Будьте такими, яким ви прагнете виховати мене, і тоді ви будете для мене справжнім взірцем.

•          Не нав’язуйте мені власних принципів., краще власним прикладом доведіть їх життєву цінність.

•          І в метушливій буденності за клопотами і турботами не забувайте приділяти мені свою увагу і тепло, і я піклуватимусь про вас у старості.

•          Не потрібно надмірно мене критикувати. Повірте в мої сили, здібності - і я справлюсь з будь-яким завданням, подолаю усі труднощі і стану кращим.

•          Сприймайте і любіть мене таким, яким я є, і серце моє завжди буде відкритим для вас.

•          У спілкуванні зі мною не зодягайте маску, не беріть на себе якусь роль, це дасть можливість зберегти наші стосунки щирими і безпосередніми.

•          Не застосовуйте у стосунках зі мною силу. Жорстокість нікого не зробила кращим.

•          Не потрібно також моралізувати з будь-якого приводу. Давайте проаналізуємо ситуацію, подумаємо, як краще з неї вийти або уникнути її, і я не допускатиму таких помилок надалі.

•          Довіряйте мені, і я стану вашою опорою, вашим помічником.

•          Не потрібно виконувати усі мої забаганки. Я деколи тільки перевіряю вас. Людину ж духовну завжди відрізняють потреби розумні.

•          Не намагайтеся робити усе за мене. Не бійтеся моєї самостійності, тільки тоді я виросту відповідальним і самостійним.

Матеріали батьківських зборів

ЗАКОНИ СПРАВЖНІХ БАТЬКІВ

Закон 1. Дорожіть любов’ю своєї дитини. Пам’ятайте! від любові до ненависті — тільки один крок, не робіть необдуманих кроків.

Закон 2. Не принижуйте своєї дитини, адже ви формуєте у неї навички приниження, які вона зможе використовувати стосовно інших людей або вас.

Закон З» Не загрожуйте своїй дитині! Погрози дорослого спричиняють  брехню дитини, призводять до боязні й ненависті.

Закон 4. Не накладайте заборон! Те, що категорично заборонено, дуже хочеться спробувати — не забувайте про це!

Закон 5. Не опікайте свою дитину там, де можна обійтися без опіки; дайте можливість маленькій людині самостійно дорослішати.

Закон 6. Умійте контролювати та розумійте міру любові та батьківської відповідальності.

Закон 7.  Розвивайте в собі почуття гумору! Учіться сміятися над своїми слабкостями, дозволяйте своїй, дитині сміятися разом із вами. УЧІТЬ СВОЮ ДИТИНУ СМІЯТИСЯ НАД СОБОЮ! Це краще, ніж якщо над нею сміятимуться інші.

Закон 8. Не читайте своїй дитині нескінченних нотацій, адже вона їх не чує!

Закон 9. Будьте завжди послідовними а своїх вимогах, орієнтуй­теся в своїх дозволах і заборонах.

Закон 10. Не позбавляйте свою дитину права бути дитиною. На­дайте їй можливість пустувати, бути дитиною під час дитинства,  інакше період дитинства триватиме і в її дорослому житті, що може обернутися серйозними наслідками і для дитини, і для батьків!

Закон 11. Пам’ятайте, що найбільше батьківське щастя — бачи­ти дітей розумними і вдячними!

ЛИСТ-ЗВЕРНЕННЯ ДО НАЙБЛИЖЧИХ І ДОРОГИХ ЛЮДЕЙ — МОЇХ БАТЬКІВ

·                   Не псуйте мене. Я знаю, що я не повинен отримувати всього, про що прошу. Я тільки перевіряю вас.

·                   Не бійтеся виявляти твердість стосовно мене. Я віддам перевагу цьому, адже це дозволяє мені знати міру і місце.

·                   Не застосовуйте силу стосовно до мене. Інакше я вважатиму, що сила — це все, що має значення. Я сприйму ваше керівни­цтво мною.

·                   Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і приму­шує намагатися «вийти сухим із води» у всіх можливих випадках.

·                   Не давайте порожніх обіцянок. Це підірве мою довіру до вас.

·                   Не піддавайтеся на мої провокацїї, коли я говорю і роблю речі, що засмучують вас. Інакше я знову намагатимуся досягти такої «перемоги».

·                   Не засмучуйтеся, якщо я говорю, що ненавиджу вас, я хочу, щоб ви пошкодували про те, що ви зробили стосовно мене.

·                    Не примушуйте мене почуватися малюком. Я компенсую це тим, що поводитимуся так, нібито я — «центр Усесвіту».

·                   Не робіть для мене і за мене те, що я можу зробити для себе і за себе сам. Якщо це відбудеться, я вимагатиму, щоб ви обслугову­вали мене завжди.

·                   Не звертайте уваги на мої безглузді витівки. Ваша підвищена увага допоможе їх закріпити.

·                   Не робіть мені зауваження у присутності інших людей. На них я реагуватиму лише наодинці, без сторонніх.

·                   Не намагайтеся мене повчати в конфліктній ситуації. Я все одно нічого не почую, а якщо почую, то не реагуватиму. Поговоріть зі мною тоді, коли я усвідомлюватиму, що роблю.

·                   Не намагайтеся мене постійно повчати. Ви здивувалися б, ді­знавшись, як добре я знаю, що таке «добре» і що таке «погано».

·                   Не примушуйте мене вважати, що помилки, скоєні мною, це — злочин. Я повинен навчитися припускатися помилок, не вважа­ючи, що я ні на що не здатний.

·                   Не прискіпуйтеся до мене і не сваріться. Інакше мені доведеться удавати з себе глухого, щоб якось захиститися.

·                   Не вимагайте від мене пояснень із приводу моєї поганої поведін­ки. Я відразу не зможу її пояснити. Я спробую сам собі й вам по­яснити свою поведінку, але це потребуватиме часу.

·                   Не випробовуйте дуже сильно мою чесність. Мене легко переля­кати, при цьому я починаю брехати.

·                   Не забудьте, що я розвиваюся, отже,— експериментую. Таким чином я навчаюся. Змиріться, будь ласка, з цим!

·                   Не оберігайте мене від наслідків моєї діяльності. Мені необхід­но вчитися на власному досвіді.

·                   Не звертайте уваги на мої маленькі нездужання. Я можу навчи­тися отримувати задоволення від свого поганого здоров’я, якщо завдяки цьому я перебуватиму в центрі вашої уваги.

·                   Не уникайте мене, якщо я ставлю вам чесні та прямі запитання. Інакше ви помітите, що я вас більше не запитую і шукаю інфор­мацію, що цікавить мене, там, де мені Її пропонують.

·                   Не відповідайте на мої безглузді запитання. Я тільки хочу звернути на себе вашу увагу.

·                    Ніколи не вважайте, що вибачитися переді мною — нижче за ва­ше достоїнство. Ваше чесне вибачення і визнання своїх помилок викликає у мене стосовно вас теплі відчуття.

·                   Ніколи не стверджуйте, що ви безгрішні. Інакше мені доведеть­ся бути гідним багато чого, а так не хочеться бути переконаним у протилежному.

·                   Не турбуйтеся про те, що ми проводимо дуже мало часу разом. Варто потурбуватися про те, як ми з вами його проводимо.

·                   Не дозволяйте моїм страхам викликати у вас тривогу. Інакше я насправді злякаюся. Демонструйте мені вашу мужність і влас­ну хоробрість.

·                   Не забувайте, що я потребую вашого розуміння і підтримки. Я вважаю, що ви і без мене це знаєте.

·                   Ставтеся до мене так, як ви ставитися до своїх друзів. Я теж хо­чу бути вашим найкращим другом.

·                   Не забувайте: ваші думки і побажання, які ви щедро даруєте мені щодня, якщо не зараз, то через роки повернуться вам сторицею.

·                   Пам’ятайте, що у вас є найбільше диво на світі. Це диво... Я — ВАША ДИТИНА!

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ «ЯК ЗАОХОЧУВАТИ ДИТИНУ В СІМ’Ї»

·                   Якомога частіше схвально посміхайтеся своїй дитині: і коли во­на миє посуд, і коли виконує домашні завдання, і коли грає зі своїми іграшками.

·                   Заохочуйте свою дитину жестами: їй буде завжди тепло і затиш­но, якщо мама торкнеться її голови під час виконання домашнього завдання, а тато схвально обійме і потисне руку.

·                   Словесно схвалюйте найменший успіх своєї дитини, її поведінку.

·                   Уживайте частіше вирази: «ти маєш рацію», «ми згодні з твоєю думкою»,  адже це формує в дитині самоповагу, розвиває само­аналіз і критичність мислення.

·                   Даруйте своїй дитині подарунки, але при цьому навчіть її їх приймати.

·                    Формуйте у своїй сім’ї традиції та ритуали заохочення дитини (день народження, Новий рік, кінець навчального року, 1 вересня, удалий виступ, сюрпризи, вітання тощо).

·                   Учіть свою дитину бути вдячною за будь-які знаки уваги, проявлені до неї, незалежно від суми грошей, витрачених на подарунок.

·                   Даруйте подарунки своїй дитині не тільки з урахуванням її ба­жань, але й з урахуванням можливостей своєї сім’ї.

·                   Для заохочення своєї дитиня використовуйте не тільки матеріальні подарунки, але й моральні заохочення, придумані вами, що згодом стануть реліквією в архіві сім’ї вашої дитини (грамоти власного виготовлення, вірші, газети і дружні шаржі тощо).

·                   Якщо ви використовуєте як заохочення гроші, навчіть дитину розпоряджатися ними розумно.

·                   Якщо ви плануєте заохочувати дитину грішми, то повинні знати, як вона ними розпорядиться, отже, обговоріть це спільно.

·                   Дозволяйте своїй дитині мати кишенькові гроші, але не залишайте їх витрачання поза аналізом самою дитиною і вами.

·                   Якщо вашій дитині дарують подарунки, ніколи не аналізуйте  з нею їх вартості й цінності, адже це може спричинити етичні проблеми.

·                   Навчайте свою дитину розуміти і цінувати заохочення своїх батьків.

·                   Пам’ятайте! Ваша увага, любов і ласка, дружня участь і прихильність можуть зробити для вашої дитини більше, ніж найдорожчий подарунок!      

·                   Рани приниження і знущання не заживають тривалий час, шрами  зневаги й ігнорування залишаються на все життя.