«Ігри та ігрові прийоми для групової роботи на уроках навчання грамоти»

«Ігри та ігрові прийоми для групової роботи на уроках навчання грамоти»

Виконала:

вчитель поч. класів

Романюк Г. А.

Сучасна початкова освіта зазнає радикальних змін. Відповідно до Концепції дванадцятирічної загальноосвітньої школи вектор національної системи освіти спрямовується в площину цінностей особистісного розвитку, що зумовлює принципову необхідність переосмислення тих чинників, від яких залежить якість навчально-виховного процесу. Сьогодні гостро постала проблема підвищення рівня активності, самостійності та творчості молодших школярів у процесі навчання, триває пошук резервів підвищення якості знань учнів та виховання всебічно розвиненої особистості.

Важливу роль у вирішенні зазначених вище проблем відіграють форми навчальної діяльності школярів. Зокрема, використання в навчально-виховному процесі початкової школи групової роботи полегшує процес засвоєння учнями програмового матеріалу, викликає інтерес до навчання, розвиває пізнавальну активність та самостійність молодших школярів. Діти вчаться аналізувати інформацію, планувати власну діяльність, самостійно розв'язувати навчальні задачі, продукувати нові ідеї та реалізовувати їх.

У працях провідних науковців та методистів знаходимо описи роботи школярів у групах. Слід зауважити, що на сьогодні немає одностайності у визначенні терміна «групова робота». Однією з причин цього є наявність різних точок зору щодо трактування поняття «форма навчання», хоча ця категорія належить до основних у дидактиці (Ю.Мальований). За В.Котовим, групова робота полягає у спільних зусиллях учнів щодо вирішення поставлених учителем завдань, спільному плануванні роботи, обговоренні й виборі способів вирішення навчальних завдань, взаємодопомозі, співробітництві, самооцінці. X. Ліймейтс вважає, що групова робота — це «така організація роботи, під час якої клас ділиться для виконання того чи іншого завдання на групи по 3—8 осіб — частіше всього по чотири особи. Завдання дається групі, а не окремому учневі». Різновидом групової співпраці є робота пар учнів. На думку В.Римаренко, групова робота «базується на соціально-типових властивостях (особливостях, якостях, характеристиках), притаманних групі учнів як частині класу, і характеризується одночасно виконанням диференційованих для груп завдань».

М.Виноградова та І.Первін так визначають приблизну структуру групових занять:

1.                 Вступна частина:

а)      постановка пізнавального завдання (проблемної ситуації);

б)      інструктаж щодо послідовності роботи;

в)      роздавання дидактичного матеріалу групам.

2.                 Групова робота:

а)      знайомство з матеріалом, планування роботи в групі;

б)      розподіл завдань усередині групи;

в)      індивідуальне виконання завдання;

г)       обговорення індивідуальних результатів роботи в групі;

г)       обговорення спільното завдання групи (зауваження, доповнення, уточнення, узагальнення);

д)      підбиття підсумків групового завдання.

3.                 Заключна частина:

а)      повідомлення про результати роботи в групах;

б)      аналіз виконання пізнавального завдання;

в)      загальний висновок про групову роботу і досягнення поставленого завдання (вирішення проблемної ситуації).

Технологія роботи в групах (парах) детально розроблена в методичній системі «Розвиток критичного мислення у навчанні різних предметів», підготовленій для проекту «Читання та письмо для критичного мислення» (Д.Стил, К.Мередит, Ч.Темпл). На основі програм» ЧПКМ І.Гудзик розробила матеріали для використання групової роботи під час вивчення російської мови в початкових класах.

Важливість та ефективність співпраці молодших школярів не викликає сумнівів, однак потребує від учителя ґрунтовного підходу до її впровадження. Варто врахувати, що для першокласників характерний низький рівень загальнонавчальних умінь і навичок, соціалізації, самостійності тощо. Тому радими вчителям на початковому етапі впровадження групової роботи працювати над формуванням у дітей необхідних умінь і навичок. Необхідно, щоб школярі усвідомили, що успішність виконання завдання залежить від їх вміння співпрацювати. Учитель має навчити учнів слухати, не перебиваючи співрозмовника (дослуховувати до кінця); стримувати негативні емоції (гнів, роздратування); толерантно критикувати товариша (не виявляти зверхності, не вживати образливих слів); зрозуміло висловлювати власну думку (спочатку добре подумати — потім говорити, уникати слів-паразитів, говорити в міру голосно, чітко, не поспішаючи); при звертанні до товариша демонструвати оптимальну позу для спілкування (правильна осанка, голова повернена до співрозмовника, посада в очі). Як це зробити? Звісно, бажано розпочинати таку роботу в першому класі, використовуючи найбільш природну для шестирічок ігрову діяльність.

Налагодженню приязливих стосунків сприятиме застосування таких ігрових прийомів.

1.                 Ігрові прийоми з візуальним контактом погляду.

«Вітання» (для пари).

Учитель називає час доби — «ранок», «день», «вечір», а діти відповідним чином вітаються, звертаючись до товариша, наприклад: «Доброго ранку, Марійко!»

«Веселі зайчики» (для пари).

Школярі повертаються один до одного, зустрічаються поглядом і показують зайчиків: ставлять руки над головою і ворушать «вушками» (кистями рук).

«Підморгни товаришеві» (для пари).

Кожен учень повертається до товариша і підморгує йому.

«День-ніч» (для пари).

Діти повертаються один до одного. За командою вчителя «ніч» — затуляють обличчя руками, за командою «день» — зустрічаються поглядом з товаришем.

«Хто швидше» (для пари).

Діти повертаються в протилежному один одного напрямку. За командою вчителя потрібно повернутися до товариша і зустрітися з ним поглядом.

«Піжмурки» (для пари).

Діти лягають обличчям на парти і затуляють голову руками. За командою вчителя «Раз, два, три! Товариша знайди» учні зустрічаються поглядом зі своєю парою.

2.                 Ігрові прийоми з динамічними дотиками, потисканням рук, дотиками долонями.

«Долоньки» (для пари).

Діти повертаються один до одного і плескають долоньками: спочатку своїми, потім разом із сусідом.

«Мізинчики-братики» (для пари).

Учитель пропонує дітям привітатися мізинцями (аналогічно потисканню рук).

«Погойдай сонячного зайчика» (для пари).

Діти роблять руками «стільчик» і «гойдають» на ньому сонячного зайчика.

«Пилочка» (для пари).

Діти повертаються один до одного, беруться за руки і «ріжуть»

«пилочками», тобто здійснюють рухи руками вперед-назад.

«Печу бабку» (для пари).

Діти повертаються один до одного, беруться за руки і промовляють віршик:

Печу, печу бабку,

Саджу на лопатку —

Шусть у піч

Одночасно з промовлянням вірша відбувається імітація відповідних рухів: спочатку похитування руками, потім витягування рук до протилежного краю парти.

«Велосипедисти» (для пари).

Діти повертаються один до одного, беруться за. руки та імітують прокручування педалей руками.

«Ростемо великими» (для пари або четвірки).

Діти повертаються один до одного, беруться за руки і тягнуться якнайвище.

«Ланцюжок» (для пари).

Діти повертаються один до одного та утворюють руками ланцюжок: пальці ставлять у «замок», руки переплетені.

«Один за всіх і всі за одного!» (для четвірки).

Пара дітей повертається до пари, яка сидить позаду них. Учні по черзі простягають руки вперед, ставлять долоні одна на одну і промовляють девіз: «Один за всіх і всі за одного!»

«Надуваємо кульку» (для пари або четвірки).

Діти повертаються один до одного, беруться за руки і показують, як збільшується повітряна куля, що надувають (роблять коло руками, поступово збільшуючи його).

«Швидкі долоньки» (для четвірки).

Діти разом утворюють коло руками (не беруться за руки, а кладуть долоні одна на одну: кожна ліва рука знизу, а права — зверху), потім плескають до­лоньками по колу.

Одним із дієвих засобів є показова робота пар біля дошки, за якою спостерігають усі учні класу. Це можуть бути різноманітні, ігрові прийоми або ігри, які поступово ускладнюються. У всіх випадках спільним є те, що

вчитель спочатку повідомляє школярам правила гри. Ускладнення полягає в тому, що:

1.                              Спочатку        вчитель викликає до дошки одного школяра і сам грає роль учасника пари. Учитель — ведучий, учень виконує завдання.

2.                        Учитель   знову викликає до дошки одного школяра і сам грає роль учасника пари, однак відмінність від попереднього варіанту полягає в тому, що після вчителя ведучим стає учень.

3.                        Учитель   викликає до дошки двох учнів, які по черзі грають роль ведучих.

Тобто відбувається поступовий перехід до рівноправної взаємодії гравців:

Учитель -> Учень -> Учитель -> Учень -> Учень -> Учень.

На конкретному прикладі це виглядає так.

Гра «Пори року».

Варіант І.

Учитель викликає до дошки одного учня і сам грає роль учасника пари. Він називає слова, а учень плескає в долоні, коли чує назви пір року.

Варіант II

Учитель викликає до дошки одного учня і сам грає роль учасника пари. Він називає слова, а учень плескає в долоні, коли чує назви пір року. Потім учитель і учень міняються ролями: дитина називає слова, а педагог плескає в долоні.

Варіант III.

Учитель викликає до дошки двох учнів. Спочатку один школяр називає слова, інший — плескає в долоні, коли чує назви пір року. Потім учні міняються ролями.

Варто зауважити, що через деякий час, якщо вчитель побачить, що сильні учні можуть впевнено грати роль ведучих, можна переходити до спрощеного алгоритму впровадження нової гри, розпочинаючи з варіанту «Учитель -> Учень», а згодом і «Учень -> Учень».

Для формування в молодших школярів уміння співпрацювати доцільно застосовувати для показової роботи пар такі ігри:

1.                                Виховання     почуття відповідальності та довіри.

Гра «Дід Панас навпаки».

Учитель викликає до дошки двох школярів. Першому з них зав’язують непрозорою хустиною очі, а другий учень має провести товариша до заданого місця в класі так, щоб той ні до чого не доторкнувся.

2.                 Формування вміння уважно слухати товариша (концентрувати увагу на товаришеві),

Гра «Що змінилося?»

Учитель викликає до дошки двох школярів і пропонує одному з них уважно розглянути свого товариша. Потім учень відвертається, а вчитель вносить зміни у зовнішній вигляд іншого (для дівчинки це може бути додаткова прикраса для волосся тощо). Учень повертається і каже, що змінилося.

Потім учитель викликає іншу пару.

Гра «Дзеркало».

Гра проводиться попарно. Потрібно повторювати один за одним рухи, пози, погляди. Спочатку вчитель сам грає роль учасника пари, а потім викликає до дошки двох школярів, один з яких показує, що потрібно робити, а інший,— «віддзеркалює».

Орієнтовні варіанти завдань:

1.                       Повтори   рухи тіла (зігнутися, випрямитися, присісти, руки в боки, вверх, на пояс тощо).

2.                                      Подивитися у тому ж напрямку, що й товариш (вверх, вниз або в той самий бік).

Гра «Луна».

Правила гри аналогічні правилам гри «Дзеркало».

Орієнтовні варіанти завдань: повторити слова, голосні звуки, нескладний ритм тощо.

Гра «День-ніч».                                                      '

Учитель спочатку викликає до дошки одного школяра, сам грає роль учасника гри. Педагог дає команди, учень їх виконує. За командою «ніч» потрібно заплющити очі, за командою «день» — розплющити. Потім учасники гри міняються ролями: учень дає команди, учитель — виконує.

Далі вчитель викликає до дошки двох учнів.

Гра «Рибалка».

Спочатку вчитель сам грає роль учасника пари, згодом можна викликати до дошки двох школярів. Один з них формулює завдання, інший — «ловить» те, що задано, плескаючи долонями. Потім учні міняються ролями.

Орієнтовні варіанти завдань:

1.                 «Злови слово». Дитині потрібно «зловити» (плеснути в долоні) лише задані слова. Варіантів слів, яких потрібно «зловити», є безліч: це може бути якесь конкретне слово (наприклад: «мама»), ім'я хлопчика або дівчинки, назви фруктів, овочів, меблів, птахів, тварин, шкільного приладдя, пір року, днів тижня тощо.

2.                  «Злови голосний звук». Один гравець називає голосні звуки. Коли інший учасник гри чує серед них заданий звук (наприклад: [о]), йому потрібно плеснути в долоні.

3.                  «Злови приголосний звук». Один учасник пари називає звуки, інший — плескає в долоні, коли чує заданий приголосний звук.

3.                 Регулювання гучності голосу.

Гра «Хто тихіше?» -

Учитель викликає до дошки двох учнів та ставить їм запитання. Учні по черзі тихо, але так, щоб все чули всі учні класу, відповідають.

Орієнтовні варіанти запитань:

•                     Як звати твого батька (маму, бабусю, дідуся, сестричку, братика, друга, подругу)?

•                     Якого кольору очі у твоєї мами (батька, сестри, брата і т. д.)?

•                     Яка тварина або пташка живе у тебе вдома (або яку тварину чи пташку ти б хотів мати вдома)?

4.                 Регулювання темпу мовлення.

Гра «Луна».

У грі беруть участь два гравці. Один з них промовляє слова, інший — повторює в такому ж темпі (повільно або швидко). Потім гравці міняються ролями.

Гра «Навпаки».                                                                                            

Умови гри аналогічні умовам гри «Луна». Різниця лише в тому, що повторити потрібно в протилежному темпі (якщо ведучий промовляє дуже повільно — учень повторює якнайшвидше).

Гра «Перегони».

Особливістю цієї гри є те, що потрібно повторити слово (словосполучення або речення) з поступовою зміною темпу мовлення: від найповільнішого до най­швидшого або навпаки.

Орієнтовний перелік завдань: імена учасників пари, прізвища, по батькові; імена батьків (нам, сестричок або братиків, дідусів, бабусь, друзів); назви днів тижня, пір року, кольорів, шкільного приладдя; імена хлопчиків та дівчаток; назви одягу, взуття, фруктів, овочів, квітів, дерев, тварин, птахів, меблів тощо.

5.                 Формування вміння говорити по черзі.

Гра «Хто більш?»

У грі беруть участь два гравці, які по черзі відповідають. Перемагає той, хто говорить останнім, якщо кількість відповідей обмежена (наприклад: пори року, дні тижня), діти змагаються до першої помилки.

Орієнтовний перелік завдань: назви днів тижня, пір року, кольорів, одягу, взуття, фруктів, овочів» квітів, дерев, тварин, птахів, меблів, шкільного приладдя; імена хлопчиків та дівчаток? слова; які починаються або закінчуються на заданий звук (або цей звук є у слові); ланцюжки слів (кожне наступне слово починається на звук, який є останнім у попередньому).

Ефективним засобом для формування у першокласників уміння говорити по черзі є використання ігрових прийомів із застосуванням різних «чарівних» предметів, які надають дозвіл для висловлювання пік час спілкування в групах лише одному учаснику.

Гра «Замочок».

Учасники гри домовляються, що у кожного рот закритий на «замочок», говорити може лише той, у кого в руках ключ (це може бути іграшковий або справжній ключ). Потім він передає ключ і право голосу явному.

Гра «Мікрофон».

Правила цієї гри аналогічні правилам гри «Замочок», різниця лише в тому, що діти передають мікрофон.

Гра «Чарівна вуглинка».

Дія відбувається в палаці Оптової королеви, де все покрите льодом. Лише той, хто тримає «чарівну вуглинку», зігрівається і може розмовляти.

Гра «Чарівна паличка».

Злий чарівник усіх зачарував: ніхто не може розмовляти. Зняти з себе чари і розмовляти може лише той, хто тримає чарівну паличку.

Ці «чарівні» предмети, які передають один одному, можна застосувати під час показової або самостійної роботи пар на робочих місцях. Навчальний зміст за­вдань може бути різноманітний: по черзі прочитати текст, дати відповідь на завдання тощо. Застосування цих прийомів, продемонстрованих спочатку на при­кладі роботи однієї групи перед усім класом, згодом можна використовувати під час самостійної роботи груп (учитель готує для гри стільки «чарівних» предметів, скільки передбачається груп).